Горихвістка рудоспинна

?Горихвістка рудоспинна
	; Самець рудоспинної горихвістки
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes);
Родина:	Мухоловкові (Muscicapidae);
Рід:	Горихвістка (Phoenicurus);
Вид:	Горихвістка рудоспинна;
Біноміальна назва
	Phoenicurus erythronotus; (Eversmann, 1841)
Синоніми
	Phoenicurus erythronota; Adelura erythronota
Посилання
Вікісховище:	Phoenicurus erythronotus
Віківиди:	Phoenicurus erythronotus
ITIS:	916335
МСОП:	22710034
NCBI:	670351

Горихвістка рудоспинна^[2] (Phoenicurus erythronotus) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae)^[3]. Мешкає в Азії.

Опис

Довжина птаха становить 15-16 см, розмах крил 25,5-27 см. Виду притаиманний статевий диморфізм. У самців під час сезону розмноження верхня частина голови і шия сірі, на обличчі чорна "маска", спина, надхвістя і хвіст рудувато-коричневі, центральні стернові пера більш темні. Крила темні з білими плямами на першорядних покривних і махових перах. Нижня частина тіла переважно рудувато-коричнева, живіт і нижні покривні пера хвоста білі. Під час негніздового періоду і на першому році життя самці мають помітно менш яскраве, коричневе забарвлення. Самиці мають переважно сіро-коричневе забарвлення. Хвіст у них рудувато-коричневий з темними центральними стерновими перами, крила піщаного кольору з двома охристими смужками, третьорядні пера також мають охристі края, навколо очей бліді кільця. Дзьоб і лапи чорні.

Поширення і екологія

Рудоспинні горихвістки гніздяться в горах Центральної Азії і Південного Сибіру, від Тянь-Шаня до Алтайських і Тарбагатайських гір, на північний схід до озера Байкал. Взимку вони мігрують на південь, де зимують на Іранському нагір'ї, в горах Гіндукуш і західних Гімалаях та на північному сході Аравійського півострова. Частина популяцій Тянь-Шаню є осілими. Рудоспинні горихвістки живуть на кам'янистих схилах, порослих чагарниками, серед скель, на узліссях і на галявинах гірських лісів, на висоті від 2100 до 5400 м над рівнем моря. Зимують в долинах, у вологих чагарникових заростях, в оливкових гаях, в садах і рідколіссях. Живляться переважно комахами, особливо жуками та їх личинками, взимку також насінням і ягодами. Гніздяться у червні-липні. Гніздо чашоподібне, розміщується на землі, серед скель або між корінням дерев. В кладці від 3 до 6 зеленуватих яєць, поцяткованих бурувато-сірими плямками.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Phoenicurus erythronotus. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 4 червня 2022.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 20 червня 2016. Процитовано 04 травня 2022.

Джерела

Hollom, P. A. D.; Porter, R. F.; Christensen, S. & Willis, Ian (1988) Birds of the Middle East and North Africa, T & AD Poyser, Calton, England.
MacKinnon, John & Phillipps, Karen (2000) A Field Guide to the Birds of China, Oxford University Press, Oxford
Snow, D. W. & Perrins, C. M. (1998) Birds of the Western Palearctic: Concise Edition, Vol. 2, Oxford University Press, Oxford.