Горлиця чорнодзьоба

?Горлиця чорнодзьоба
Охоронний статус
	; Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Голубоподібні (Columbiformes);
Родина:	Голубові (Columbidae);
Рід:	Довгохвоста горлиця (Macropygia);
Вид:	Горлиця чорнодзьоба;
Біноміальна назва
	Macropygia nigrirostris; Salvadori, 1875
Посилання
Вікісховище:	Macropygia nigrirostris
Віківиди:	Macropygia nigrirostris
ITIS:	177206
МСОП:	22690580
NCBI:	471132
Fossilworks:	372837

Горлиця чорнодзьоба^[2] (Macropygia nigrirostris) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)^[3]. Мешкає на Новій Гвінеї та на сусідніх островах.

Опис

Довжина птаха становить 29 см, з яких від 13 до 15 см припадає на довгий хвіст. Довжина крила становить 14-15 см, довжина дзьоба 11-13 мм, вага 66-104 г. Забарвлення переважно червонувато-коричневе, крила і хвість темніші, горло світліше. Шість центральних стернових пер на хвості поцятковані чорними смугами. У самиць верхня частина тіла поцяткована чорними смугами. Лапи темно-червоні або коричневі, дзьоб чорний.

Поширення і екологія

Чорнодзьобі горлиці мешкають на Новій Гвінеї (за виключенням півдня), а також на острові Япен, на архіпелазі Бісмарка та на островах Д'Антркасто. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах. Зустрічаються на висоті до 2600 м над рівнем моря.

Поведінка

Чорнодзьобі горлиці зустрічаються поодинці, парами і невеликими зграйками. Іноді на одному плодовому дереві може зібратися до 20 птахів. Живляться чорнодзьобі горлиці переважно дрібними плодами і насінням. Ведуть деревний спосіб життя, дуже рідко спускаються на землю, зазвичай, або випити води або проковтнути камінь. Чорнодзьобі горлиці демонструють агресивну поведінку по відношенню до інших птахів, зокрема до свистунів і медолюбів, які наближаються до плодових дерев. Імовірно, можуть розмножуватись протягом всього року. В кладці 2 білих яйця.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Macropygia nigrirostris. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.

Джерела

Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea. Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3.
David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.