Городище (Новогуйвинська селищна громада)

село Городище
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Новогуйвинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18040350100011230 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка с. Городище  
Основні дані
Колишня назва Трибешів
Населення 212 (2001)
Площа 0,648 км²
Густота населення 327,16 осіб/км²
Поштовий індекс 12454[1]
Географічні дані
Географічні координати 50°08′52″ пн. ш. 28°42′29″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
214 м
Водойми р. Коденка
Місцева влада
Адреса ради вул. Дружби Народів, 5, смт Новогуйвинське, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12441
Карта
Городище. Карта розташування: Україна
Городище
Городище
Городище. Карта розташування: Житомирська область
Городище
Городище
Мапа
Мапа

CMNS: Городище у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Городи́ще — село в Україні, у Новогуйвинській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 212 осіб (2001). У 1929—54 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

Населення

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 575 осіб, з них: православних — 571, чоловіків — 280, жінок — 295[2].

Наприкінці 19 століття в селі налічувалося 478 осіб, дворів — 59[3], у 1906 році — 413 мешканців, дворів — 72[4], у 1923 році — 490 мешканців, дворів — 99[5].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 276 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 212 осіб[6].

Історія

Біля села виявлено слов'янські кургани VI—VII століть[7]. У 1501 році належало до Житомирського замку, у 1545 році — власність Презовських як «вислуга». У 1628 році Семен Презовський вносив з Городищ та Пряжева від 16 димів. У 1648 році в частині Миколая Презовського був 21 дим, в частині Самуеля Подобинського 6 димів[3]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, належало генерал-майорові коронних військ Габрієлеві Аксаку, який отримав село у 1751 році у спадок від батька, житомирського стольника Марцина Аксака. Разом із Іванківцями було там 60 дворів[8]. Згодом — дідицтво Городенських. З донькою останнього з роду Городенських, які виродилися під кінець 18 століття, село перейшло Ледуховському. У 1848 році належало Саноцькому[3].

У другій половині 19 століття — державне село Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало над річкою Коденка, притокою Гуйви; поштова станція між Житомиром та Бердичевом, була дерев'яна церква[9].

Наприкінці 19 століття — сільце Коднянської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало над річкою Коденка, за 14 верст від Житомира. Належало до православної парафії у Пряжеві, за 5 верст. Колишня назва — Трибешів[3][10].

У 1906 році — сільце Коднянської волості (5-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру м. Житомир становила 15 верст, до волосного центру містечка Кодня — 8 верст. Поштове відділення — м. Житомир[4].

22 листопада 1921 року через Городище, вертаючись з Листопадового рейду, проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки[11].

У 1923 році увійшло до складу новоствореної Янковецької сільської ради, яка 7 березня 1923 року включена до складу новоутвореного Солотвинського (згодом — Коднянський) району Житомирської округи[12]. Розміщувалося за 11,5 верст від районного центру с. Солотвин та за 3 версти від центру сільської ради села Янківці[5]. 27 червня 1925 року, в складі сільської ради, передане до Левківського (згодом — Іванківський) району Житомирської (згодом — Волинська) округи. 13 грудня 1929 року, відповідно до наказу Волинського ОВК № 50 «Про адміністративно-територіяльні зміни та утворення нової сільради в Іванківському районі», в селі утворено окрему Городищенську сільську раду в складі Іванківського району Волинської округи. 15 вересня 1930 року, в складі сільської ради, передане до Троянівського району Української РСР[12].

Село постраждало внаслідок Голодомору в Україні 1932—1933[13].

11 серпня 1954 року, внаслідок об'єднання сільських рад, підпорядковане Іванківській (згодом — Вертокиївська) сільській раді Троянівського району. 28 листопада 1957 року, в складі сільської ради, передане до Житомирського району, 30 грудня 1962 року — до складу Коростишівського району, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Житомирського району Житомирської області[12].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Вертокиївської сільської ради включено до складу Новогуйвинської селищної територіальної громади Житомирського району Житомирської області[14].

Примітки

  1. Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Укрпошта. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 26 липня 2020.
  2. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 19. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  3. а б в г Horodyszcze 26.) H., pierwotnie Trybesów… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 584. (пол.)
  4. а б Городыще // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 6. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 квітня 2025.
  5. а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 160. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 6 квітня 2025.
  6. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 6 квітня 2025.
  7. Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Іванківці, Житомирський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с. — 15 000 прим.
  8. Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 100, 140. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 3 квітня 2025.
  9. Horodyszcze 4.) H., wś rządowa… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 144. (пол.)
  10. Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 70. Процитовано 4 квітня 2025.
  11. Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
  12. а б в Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 249, 532. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 5 квітня 2025.
  13. Масштаби Голодомору в Житомирському районі. Сайт Житомирської РДА
  14. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 27 червня 2023.

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya