Горопаї

село Горопаї
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Любарська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18040290150042230 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване невідомо
Населення 592 (2001)
Площа 21,904 км²
Густота населення 27,03 осіб/км²
Поштовий індекс 13111
Географічні дані
Географічні координати 50°00′50″ пн. ш. 27°50′02″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
280 м
Найближча залізнична станція Печанівка
Відстань до
залізничної станції
7,5 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Незалежності, 38, с-ще Любар, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13101
Карта
Горопаї. Карта розташування: Україна
Горопаї
Горопаї
Горопаї. Карта розташування: Житомирська область
Горопаї
Горопаї
Мапа
Мапа

Горопа́ї — село в Україні, у Любарській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 592 особи (2001). У 1923—72 та 1992—2017 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

Населення

За довідником 1885 року в селі мешкало 807 осіб, налічувалося 83 дворових господарства[1].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 1 227 осіб, з них: православних — 1 203, чоловіків — 606, жінок — 621[2].

Наприкінці 19 століття налічувалося 1 100 мешканців, дворів — 190[3][4], у 1906 році — 1 227 мешканців, дворів — 202[5], у 1923 році — 1 481 мешканець, дворів — 251[6].

Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 1 477 осіб, з них 705 чоловіків та 772 жінки; за національністю: українців — 1 477. Кількість господарств — 358[7].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 677 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 592 особи[8].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Кількість Відсоток
українська 588 99.32 %
російська 4 0.68 %
Усього 592 100 %

Історія

Час заснування невідомий[7]. Колишня власність князів Острозьких, від 1753 року — Любомирських[3][4]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, належало до Чорторийського ключа, було там 60 дворів[10]. Після Любомирських селом володіли Кордиші, Прушинські, Малиновські[3][4].

За довідником 1885 року — колишнє поміщицьке село Гордіївської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Були церковна парафія, школа[1].

В другій половині 19 століття — село Гордіївської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, за 80 верст від Житомира та Новограда-Волинського, за 9 верст від найближчої залізничної станції Печанівка, за 15 верст від найближчої поштової станції у Чуднові. Великий землевласник — Ф. А. Терещенко, перед Терещенками селом володіли Малиновські. Селян-землевласників — 307 осіб, землі селянської — 740 десятин, землі двірської — 864 десятини. Була дерев'яна, покрита бляхою, церква, невідомо коли і ким збудована; при церкві така ж дзвіниця. Земля при церкві близько 73 десятин у різних місцях: за 0,5, 3 і 6 верст від церкви. На землю була ерекція та план, складений 18 травня 1871 року. Дворів 129, вірян 1 021 особа обох статей, римокатоликів — 6, євреїв — 20. Від 1876 року діяло однокласне народне училище. Церковна парафія входила до 3-го благочинного округу Новоград-Волинського повіту. Сусідні парафії: Липне (3 версти), Меленці (5 верст), Привітів (6 верст)[11][12].

Наприкінці 19 століття — село Новочарторийської волості Новоград-Волинського (Звягельського) повіту Волинської губернії. Лежало над притокою Случі, за 75 верст (82 км) від повітового міста, за 15 верст від поштової станції у Чуднові, за 9 верст від найближчої залізничної станції Печанівка. Була дерев'яна церква, від 1876 року діяла школа. Власність спадкоємців Федора Терещенка, які володіли 785 десятинами ріллі та 145 десятин лісу[3][4].

У 1906 році — село Новочарторийської волості (4-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру м. Новоград-Волинський становила 67 верст, до волосного центру містечка Нова Чортория — 7 верст. Поштове відділення — Нова Чортория[5]. У 1913 році дворянка Уварова Наталія Федорівна володіла землею у розмірі 901 десятин[13].

У 1923 році увійшло до складу новоствореної Горопаївської сільської ради, яка 7 березня 1923 року включена до складу новоутвореного Любарського району Житомирської округи; адміністративний центр ради[14]. Розміщувалося за 11 верст від районного центру міст. Любар[6]. 17 червня 1925 року Любарський район передано до складу Бердичівської округи[14]. Відстань до районного центру міст. Любар становила 13 верст, до окружного центру в Бердичеві — 65 верст, до найближчої залізничної станції Печанівка — 7 верст[7].

30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, передане до Дзержинського району Житомирської області, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Любарського району. 10 травня 1972 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 194 «Про ліквідацію, утворення, окремих сільрад та зміни в адміністративному підпорядкуванні деяких населених пунктів Любарського і Малинського районів», Горопаївську сільську раду ліквідовано, село підпорядковане Привітівській сільській раді Любарського району. 26 червня 1992 року, відповідно до рішення Житомирської обласної ради «Про внесення змін в адміністративно-територіальний устрій окремих районів», в селі відновлено окрему сільську раду в складі Любарського району[14].

10 березня 2017 року включене до складу новоутвореної Любарської селищної територіальної громади Любарського району Житомирської області[15]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[16].

Примітки

  1. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 226. (рос. дореф.)
  2. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 19. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  3. а б в г Horopaje // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 585. (пол.)
  4. а б в г Цинкаловський О. Горопаї // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 308.
  5. а б Горопаи // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 138. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 13 травня 2025.
  6. а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 156. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 13 травня 2025.
  7. а б в Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17.ХІІ 1926 р.) (PDF) (вид. Бердичівське округове статистичне бюро). Бердичів. 1927. с. 56-57. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 13 травня 2025.
  8. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 13 травня 2025.
  9. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  10. Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 122. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 12 травня 2025.
  11. Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 216. Процитовано 12 травня 2025.
  12. Horapaj // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 121. (пол.)
  13. Список земледельцев и арендаторов Волынской губернии. — Житомир: Волын. губ. тип., 1913. — с. 86 / 140
  14. а б в Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795-2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 23, 250, 588, 599. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 13 травня 2025.
  15. Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 12 травня 2025.
  16. Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 12 травня 2025.

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya