Перепис населенняСРСР 1926 року був першим переписом населення, що охопив усіх жителів СРСР[1]. Критичним моментом була північ із 16 на 17 грудня 1926 року. Статистичне спостереження проводилося способом опитування й самореєстрації. Враховувалося наявне населення.[2]
Види формулярів: особистий листок, сімейна карта (лише для міського населення), відомість про володіння. Програма перепису включала 14 ознак: стать, вік, національність, рідна мова, місце народження, тривалість проживання в місці перепису, шлюбний стан, грамотність, фізичні недоліки, психічне здоров'я, становище в зан́ятті та галузь праці, тривалість безробіття й колишнє заняття (тільки для безробітних), джерело засобів існування (лише для тих, хто не має роботи). Крім того, у сімейній карті відзначався склад родини, тривалість шлюбу та умови житла.
Перепис почали проводити 17 грудня. Він тривав два тижні в селах й тиждень у міських поселеннях.
У радянській статистиці перших десятиліть використовувалося складне визначення міських поселень. По-перше, природно, такими вважалися всі адміністративно встановлені міста, причому деякі колишні адміністративні центри минулих років вже до 1926 р. втратили цей статус (переважно він був переглянутий під час проведення міського перепису населення 1923 р.). Однак ще багато поселень розглядалися у переписі 1926 р. міськими, виходячи з наступних критеріїв (обов'язкові усі три):
1) за характером поселення — фабрично-заводські селища, торгово-промислові села, станційні, дачні поселення, містечка;
2) за заняттям населення — н.пункти, в яких не менше половини зайнятого населення займалися
несільськогосподарською працею;
3) за кількістю населення — щонайменше 2 000 мешканців для торгово-промислових сіл і щонайменше 500 чоловік для інших типів, перелічених у першому пункті. Деякі передмістя враховувалися разом із містами, і всі ці випадки відзначалися в виданні підсумків перепису окремо.
СРСР
Чисельність міського населення — 26,3 млн осіб (близько 18 %).
Відсоток грамотних склав 56,6 % серед населення у віці 9-49 років.
Усе населення Узбецької РСР — 5 267 658 осіб. З них узбеків — 3 475 340, таджиків — 967 728, росіян — 246 521, казахів — 106 980, киргизів — 90 743, уйгурів — 31 941, арабів — 27 977, каракалпаків — 26 563, туркменів — 25 954, українців — 25 804 особи.
Усе населення Таджицької АССР — 827 200 осіб. З них таджиків — 617 125, узбеків — 175 627, киргизів — 11 410, росіян — 5600, туркменів — 4100, арабів — 3300, казахів — 1636, українців — 1100, татар — 1000.
Найбільші міста
Міста СРСР з населенням понад 100 тис. осіб. Жирним шрифтом виділено столиці союзних республік.
Населені місця Київщини : Попередні підсумки перепису 17 грудня 1926 року / Київське округове статистичне бюро. — К., 1927. — 106 с.
Список населенных пунктов Луганского округа : Составлен по материалам переписи 17 декабря 1926 г. / Центр. стат. упр. УССР. Луганское окр. стат. бюро. — Луганск : Луганська Правда, 1927. — 148 с.
Программы и пособия к разработке Всесоюзной переписи населения 1926 года. Вып. ХІ. Алфавитный перечень городов и поселений городского типа / Изд. ЦСУ СССР. Отдел Переписи. — М., 1927, 8°, 32 с.
↑Переписи 1920 й 1923 років охопили тільки міське населення
↑У переписному листі обліковувалося постійне та наявне населення у містах та наявне в селах, оскільки передбачався сільськогосподарський перепис, який мав врахувати постійне населення на селі (в особових листках враховувалося лише наявне населення; у містах заповнювалася також сімейна карта, яка давала можливість отримати дані і про постійне населення).
↑попередні підсумки результатів перепису опубліковані 1927 (4 випуски), короткі остаточні зведення — 1927—1929 (10 вип.: 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 10 part), повні — 1928—1933–35 (у 56-ти томах, причому томи 47 і 56 — у кількох випусках).
