Горянський Володимир Вікторович

Горянський Володимир Вікторович
Volodymyr Viktorovych Horyanskyi
Народився	24 лютого 1959(1959-02-24) (66 років)  Кадіївка, Луганська область, Українська РСР, СРСР
Національність	українець
Громадянство	УРСР  Україна
Діяльність	актор, кіноактор, ведучий
Alma mater	Дніпропетровське театральне училище (1979) і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	1980 — донині
IMDb	nm0331412
Нагороди та премії
goryansky.com
Горянський Володимир Вікторович у Вікісховищі

Володи́мир Ві́кторович Горя́нський (нар. 24 лютого 1959, Стаханов) — український актор, телеведучий, артист Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Народний артист України, член Національної спілки театральних діячів України.

Народився 24 лютого 1959 року у шахтарському місті Стаханов (нині Кадіївка). В 1979 році закінчив Дніпропетровське театральне училище (курс В. І. Ковалевського). В 1996 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (спеціальність «Організація і управління театрально-видовищними підприємствами»).

Працював в Дніпропетровському російському драматичному театрі імені Максима Горького, в Севастопольскому театрі ЧМФ. В Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працює з 1988 року. З 1991 по 1997 роки обіймав посаду директора-розпорядника театру.

Двічі лауреат професіональної театральної премії «Київська пектораль»: в 1997 році лауреат в номінації «Найкраще виконання чоловічої ролі» за роль Мессіра Нічі у виставі «Комедія про принадність гріха» Нікколо Макіавеллі; в 2003 році — в тій ж номінації за роль Подкольосіна в спектаклі «Одруження» Миколи Гоголя.

Окрім роботи в театрі, веде ранкову телепередачу «Ранок з Інтером» на телеканалі «Інтер».

Є президентом Бердянського міжнародного кінофестивалю.

У 2006 році випустив диск романсів «Негромкий вальс».

З 11 жовтня 2015 року буде одним із тренерів дитячого талант-шоу «Маленькі гіганти» телеканалу «1+1».

У 2015 році Володимир Горянський таємно одружився з Оленою Фейсою.^[1]

Влітку 2016 року приєднався до патріотичного флешмобу #яЛюблюСвоюКраїну, опублікувавши відеозвернення, в якому розповів за що любить Україну.^[2]

• Портняжка — «Дерев'яний король» В. Зиміна (1989)
• О'Брайєн — «Острів скарбів» Роберта Льюїса Стівенсона (1990)
• Другий кореспондент, він же Санітар — «Сьогодні я стану жінкою» Афанасія Салинського (1990)
• Жора — «Дитина до листопада» Леоніда Жуховицького (1991)
• Голутвін — «Я вам потрібен, панове!» за п'єсою Олександра Островського «На кожного мудреця доволі глупоти» (1991)
• Клоун Гоша — «Таємниця новорічного листа» Д. Кісіна (1992)
• Степан — «Чарівниця» Івана Карпенко-Карого (1993)
• Гаспаров Ярослав — «Без…кінечна подорож» В. Іванова (1994)
• Мітч — "Трамвай «Бажання» Теннессі Вільямса (1994)
• Гітлер — «Майн Камфп, або Шкарпетки в кавоварці» Дьєрдя Таборі (1995)
• Мессіра Ніча — «Комедія про принадність гріха» за п'єсою Нікколо Макіавеллі «Мандрагора» (1996)
• Передонов — «Кручений біс» Федора Сологуба (1997)
• Вознесенський — «Живий труп» Льва Толстого (1997)
• Панталоне, перший радник — «Любов до трьох апельсинів» Карло Гоцці (1997)
• Людовико — «Венеціанський мавр („Отелло“)» Вільяма Шекспіра (1998)
• Герцог Болінброк — «Європа може зачекати!» за п'єсою Ежена Скріба «Склянка води» (1998)
• Оттавіо — «Примхи Маріанни» Альфреда де Мюссе (1999)
• Варравін, Полутатарінов — «Смерть Тарєлкіна» Олександра Сухово-Кобиліна (2000)
• Перший лікар — «Багато галасу в Парижі» за п'єсою Жана-Батиста Мольєра «Пан де Пурсоньяк» (2001)
• Подкольосін — «Одруження» Миколи Гоголя (2002)
• Актор — «Черга» Олександра Марданя (2006)
• Деніел Джонсон — «Рожевий міст» за романом Роберта Джеймса Воллера «Мости округу Медісон» (2007)

• Богдан — «Change, або Нас поміняли тілами» Андрія Курейчика (2007)

• Орден «За заслуги» III ст. (21 серпня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм^[3][4]
• Народний артист України (27 березня 2008) — за вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм та з нагоди Міжнародного дня театру^[5]
• Заслужений артист України (20 лютого 1998) — за вагомий особистий внесок у розвиток української культури і мистецтва, високий професіоналізм^[6]
• Орден Дружби (Російська Федерація, 15 січня 2004) — за великий внесок у розвиток мистецтва і зміцнення російсько-українських культурних зв'язків^[7]
• Лауреат премії «Людина року» в номінації «Актор року» в 2002, 2003 і 2005 роках
• Лауреат премії «Колесо фортуни»
• Кавалер орденів Св. Володимира IV ступеня^{[джерело?]}
• 14 листопада 2015 року в Києві на Площі зірок відкрито іменну зірку Володимира Горянського^[8].

• Персональний сайт (рос.)
• Володимир Горянський на сайті Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра [Архівовано 25 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
• Володимир Горянський. Інтерв'ю програмі «Кіно» на «5 каналі» [Архівовано 11 липня 2014 у Wayback Machine.] (укр.)(рос.)
• Володимир Горянський - Я люблю свою країну  на YouTube