З-поміж активістів, які пройшли підготовку в гуртках ГСО, комітети Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця організовували масові добровільні санітарні формування — санітарні пости, санітарні дружини, що надавали органам охорони здоров'я та спеціальним лікувальним установам повсякденну допомогу в масовій оздоровчій та санітарно-просвітницькій роботі[2].
Історія
Нагрудний знак «Готовий до санітарної оборони СРСР» 2-го ступеняНагрудний знак «Будь готовий до санітарної оборони» у формі прапора
За даними «Чуваської медичної енциклопедії» система масової санітарної підготовки населення запроваджена у Чувашії рішенням 2-го Республіканського з'їзду Товариства Червоного хреста 9—10 жовтня 1929 року[3].
Масова санітарна підготовка населення Радянського союзу, розроблена Товариством Червоного Хреста і Червоного Півмісяця[2] СРСР, почалася у 1934 році та включала два ступені: програму ГСО для дорослого населення та програму «Будь готовий до санітарної оборони» (БГСО) для школярів. З активістів, які пройшли підготовку в гуртках ГСО, комітети Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця організовували масові добровільні санітарні формування — санітарні пости, санітарні дружини[4].
У 1935 році було засновано знак ГСО 2-го ступеня, призначений для тих, хто здасть норми підвищеної складності[5].
Відзначають значення ГСО на ряду з ГПО, ВС, ГПВХО («Готовий до протиповітряної та хімічної оборони») для психологічної готовності до Другої світової війни[6].
За даними Щорічника ВРЕ у 1957 році радянський Червоний Хрест (разом з ДТСААФ) особливу увагу приділяв підготовці населення за програмами ППО. Підготовка населення за програмою «Готовий до санітарної оборони» залишалася лише у школах. Молодші школярі займалися за програмою «Будь готовий до санітарної оборони»[7].
У 1960 році Виконком СТЧХ та ЧП СРСР затвердив програми з підготовки санактиву для проведення санітарно-профілактичних заходів. Станом на 1964 рік уповноважених виділяли з-поміж начальників санпостів, сандружинниць та активістів. Пленум СТЧХ та ЧП СРСР у 1967 році визнав одним із основних завдань участь у масовому русі за підвищення санітарної культури міст та сіл, а також роботу Народних університетів та шкіл здоров'я. Окремим важливим завданням було надання допомоги органам охорони здоров'я у санітарно-гігієнічному вихованні учнівської молоді. Санпости, сандружини та юні санінспектори шкіл стежили за санітарним станом класів, корпусів, гуртожитків та прилеглих територій. Популярними у 1960-ті роки стали «Школи здоров'я», змагання санпостів та сандружин, зльоти активів, огляди, «Дні здоров'я», «Вогнища здоров'я», «Свята чистоти», вікторини тощо. Традиційною стала участь санітарних постів у військово-спортивній грі «Зірниця(інші мови)»[8].
Починаючи з 1967 року, підготовку населення за програмами подібного змісту проводили в рамках цивільної оборони (загальний обов'язковий мінімум знань з ЦО). В загальноосвітніх школах з 1967/68 навчального року в 5–7 класах запровадили навчання дітей за програмою цивільної оборони[4].
У книзі історика Г. Д. Комкова(інші мови), виданій у 1965 році сказано, що під час Другої світової війни, близько 500 тисяч лекцій, доповідей та бесід з тем програми «Готовий до санітарної оборони» провели тисячі штатних та громадських інструкторів. Крім того, на підприємствах, у колгоспах та домоуправліннях було організовано 1119 зустрічей медиків з населенням. Число громадян підготованих за нормами «Готовий до санітарної оборони», досягло 11 мільйонів. У профілактичній роботі взяло участь понад 500 тисяч активістів, вони обстежили санітарний стан 1,7 мільйона квартир, гуртожитків та дворів, 85 тисяч підприємств та установ, 40 тисяч їдалень тощо[10].
За даними довідки про діяльність Товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця СРСР за роки Великої Вітчизняної війни (станом на червень 1945 року), опублікованої у «Військово-історичному журналі» у 1976 році, за нормами ГСО підготовано 19 мільйонів 100 тисяч осіб; за нормами БГСО підготовано понад 5,5 мільйонів школярів[11].
Перший — для військовозобов'язаних: його метою було навчання прийомам самодопомоги, взаємодопомоги та виконання найпростіших санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у військово-польових умовах.
Другий — для жінок і невійськовозобов'язаних чоловіків: завданням було навчання наданню першої медичної допомоги пораненим і хворим, правилам транспортування, догляду за ними та виконанню лікарських призначень при лікуванні вдома, а також підтриманню належного санітарного стану виробничих об'єктів, житла, території й запобіганню виникненню та поширенню інфекційних захворювань[4].
Програма БГСО передбачала найпростіші заходи, які могли виконувати старшокласники. Тим, хто виконав нормативи, видавали посвідчення та нагрудний знак[4].
До програми входив такий комплекс знань і навичок: надання першої медичної допомоги (самодопомоги та взаємодопомоги) при травмах і нещасних випадках, догляд за хворими вдома, правила гігієни, заходи з запобігання інфекційним хворобам, туберкульозу та малярії, елементи санітарно-хімічного захисту, а також ознайомлення з завданнями та діяльністю радянського Червоного Хреста[2].
Знак «Готов к санитарной обороне СССР» — виконаний у формі ромба, покритий білою емаллю. У центрі емблема Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, у верхньому кутку червона емалева зірочка. Краєм проходить напис: «ГОТОВ К САНИТАРНОЙ ОБОРОНЕ СССР». Виготовлений із бронзи. Створений у 1934 році. Існував варіант з двома кутами, покритими синьою емалюю[13].
Знак «Відміннику санітарної оборони СРСР»
Знак «Отличнику санитарной обороны СССР» — в основі знака червона емалева зірка, в центрі якої, на білому колі, розташована емблема Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. Верхній промінь підперезаний білою емалевою стрічкою з написом: «ОТЛИЧНИКУ», два нижні промені стрічками з написом: «САНИТАРНОЙ ОБОРОНЫ СССР». Виготовлений із бронзи. Створений у 1935 році[13].
Знак «Будь готов к санитарной обороне СССР» для піонерів — теж має форму ромба. У центрі, на білому емалевому тлі, емблема Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. По краю, на блакитній емалевій смужці; напис: «БУДЬ ГОТОВ К САНИТАРНОЙ ОБОРОНЕ СССР».Виготовлений із бронзи. Створений у 1936 році[13].
Знак «Юному відміннику санітарної оборони СРСР»
Знак «Юному отличнику санитарной обороны СССР» — виконаний у формі білого емалевого щита, знизу та згори обрамленого лавровим листям, а збоку — вузькими смужками червоних полотнищ. Верх щита увінчує червона емалева зірочка. У центрі емблема Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, над нею напис: «ЮНОМУ ОТЛИЧНИКУ», під нею: «САНИТАРНОЙ ОБОРОНЫ СССР». Виготовлений із бронзи. Створений у 1938 році[13].
Знак «Будь готовий до санітарної оборони СРСР», версія із зображенням літака та піонера
10 червня 1959 року протоколом № 15 Президії Виконкому СТЧХ та ЧП СРСР було затверджено положення про значки «Відмінник санітарної оборони СРСР» та «Юному відміннику санітарної оборони СРСР». Знаком «Відмінник санітарної оборони СРСР» нагороджували працівників та активістів товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця СРСР за активну роботу зі зміцнення санітарної оборони СРСР, надання допомоги громадянам СРСР, які постраждали від воєнних дій та стихійних лих. Знаком «Юному відміннику санітарної оборони СРСР» нагороджували учнів загальноосвітніх шкіл та навчальних закладів трудових резервів за активну участь у санітарно-профілактичній роботі[14].
↑Звезда Востока: орган Союза советских писателей Узбекистана(рос.). Объединенное изд-во "Кызыл Узбекистан, " "Правда Востока" и "Узбекистони сурх". 1984. Были ли мы психологически готовы к войне? Мы к ней готовились. Осваивали и сдавали нормативы четырех оборонных значков: «Готов к труду и обороне», «Ворошиловский стрелок», «Готов к противовоздушной и химиче ской обороне», «Готов к санитарной обороне». Проводились регулярные занятия в школьной группе самозащиты.
↑Большая советская энциклопедия: Конкурс-Крестьянская война(рос.). Советская энциклопедия. 1937. ...готов к санитарной обороне», выдаваемый пионерам по сдаче ими специальных санитарных норм, приуроченных к их возрасту. Около 100 тыс. школьников овладели этими нормами...
Попов Т.Т. К истории советских общественных организаций: (сборник архивных документов) / Т.Т. Попов, Д.Т. Субботин. — Москва: Высш. шк., 1970. — 440 с. — С целью более массового охвата подготовкой населения к обороне страны СОКК и КП СССР в 1934 г. организовал обучение взрослого населения по комплексу ГСО («Готов к санитарной обороне») и детей в возрасте от 11 до 17 лет по комплексу БГСО («Будь готов к санитарной обороне»). — С. 307—308.
Готов к санитарной обороте СССР: (учеб. пособие) / Проф. И. В. Данилов; Испол. ком-т Союза обществ Красного Креста и Красного Полумесяца СССР. — Москва: Медгиз, 1957. — 215 с.: ил.
Будь готов к санитарной обороне СССР: пособие для учащихся V—VI классов семилет. и сред. школы по подготовке в кружках БГСО / Проф. С. Е. Советов ; Испол. ком. Союза обществ Красного Креста и Красного Полумесяца СССР. — Москва: [б. и.], 1953. — 112 с.: ил.
Материалы по подготовке к сдаче норм «Готов к санитарной обороне» (ГСО): 1 профиль. — Алма-Ата: Каз. ОГИЗ, 1941. — 18 с.
Готов к санитарной обороне СССР. Пособие для подготовки к сдаче норм ГСО I ступени / Сост. А. Д. Каплан, Г. П. Маслинковский, Л. В. Орловский [и др.]; Под ред. военврача I ранга И. Г. Селескериди и военврача II ранга Г. П. Федорова, ЦК Кр. креста УССР. — Киев: Госполитиздат УССР, 1939. — 132 с. ил.
40 лет Советского Красного Креста. 1918-1958 / глав. ред. Г.А. Митерев. — М.: Медгиз, 1959. — 224 с.
Знаки добровольных обществ СССР: Фотокаталог / А.С. Зак, В.Г. Воронченко, И.Г. Калистратов. — Екатеринбург: Уральское изд-во. — 2007. — 352 с., ил. — ISBN 5-93667-101-1.