Гоїв Євген Іванович

Євген-Роман Іванович Гоїв
 Сотник
Загальна інформація
Народження13 лютого 1899(1899-02-13)
Снятин, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Смерть15 листопада 1953(1953-11-15) (54 роки)
Детройт, Мічиган, США
(хвороба)
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
Польща Польща
США США
Національністьукраїнець
Alma MaterЧеський технічний університет
Військова служба
Роки служби1915—1920
Вид ЗСЗбройні сили Австро-Угорщини Збройні сили Австро-Угорщини
 УГА
 Армія УНР
Рід військСухопутні війська
Формування УСС

Євге́н-Рома́н Іва́нович Го́їв (нар. 13 лютого 1899, Снятин, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина — пом. 15 листопада 1953, Детройт, Мічиган, США) — український військовий і громадський діяч. Сотник Українських січових стрільців Української галицької армії (1919), боєць легіону Українських січових стрільців (1915—1917).

Життєпис

Військовий період

Народився 13 лютого 1899 року у Снятині, після закінчення місцевої народної школи вступив до реальної гімназії, 1915 року перервав навчання[1]. Добровольцем вступив до лав легіону Українських січових стрільців.

1916 року перейшов на військовий вишкіл у запасній сотні УСС, яка базувалася у Варпалянці — колишній німецькій колонії у замку Паланок, що у Мукачеві на Закарпатті. Звідти отримав чотиритижневу відпустку на складання матури у Дрогобицькій гімназії і по якій повернувся в бойову частину.

Брав участь в усіх битвах Української галицької армії, обіймав посаду ад'ютанта полковника Андрія Мельника у Києві, де одержав військове звання сотника та ледь не помер від тифу. З рештками українського війська опинився у Чехословаччині в таборі інтернованих частин УГА в празькому районі Йозефов.

Міжвоєнний період

У 1920 році разом з Романом Симовичем, Августином Задоровичем та Андрієм Тофаном відновив українську студентську секцію у Снятині, що діяла протягом 1910—1914 років, як філію Студентського союзу у Львові.

У березні 1923 року з молодшим братом Омеляном Гоївим взяв участь у демонстрації українців у Празі, в голові якої височів плакат «Геть польську окупацію з української землі!»[2], покликаній бойкотувати рішення амбасадорів Ліги Націй від 15 березня щодо передачі прав на управління анексованої Галичини полякам[2].

Згодом закінчив Чеський технічний університет і як інженер-хімік практикував в Оломоуці. Згодом повернувся до Снятина й певний час не працював.

З часом виїхав до Варшави, де у 1931 році пройшов процес нострифікації — визнання свого диплому у Варшавському університеті, після чого влаштувався на роботу до державної лікарні «Аквавіт» у Познані. Завдяки послові до сейму Польщі Остапу Луцькому був прийнятий на фахівцем-інженером на Ходорівську цукроварню, а згодом став директором підприємства, де працював до 1939 року та продовжив у 1941 році, після вигнання більшовиків[3].

Еміграція

Під час німецької окупації одружився з Любою Любинецькою, донькою керівника Ходорівської цукроварні, працював директором цукроварні, спочатку у Великій Березовиці поблизу Тернополя, згодом — у Переворську.

З 1944 року на еміграції: спочатку у Брандберзі в Австрії, а 1949 року з дружиною виїхав до США, де оселилися у Детройті.

Був членом Головної ради ветеранів Українських січових стрільців. У 1950 році став одним з засновників філії Товариства українських інженерів Америки у Детройті, яку очолював протягом 1951—1952 років[4].

Помер після важкої хвороби 15 листопада 1953 року у Детройті[1].

Примітки

  1. а б Бажанський М. Евген Гоїв. Снятин. 1970. Ч. 4. С. 13
  2. а б Бойда А. Участь Василя Порайка і братів Гоївих в роботі секції Українського Студентського Союзу в м. Снятин (1911—1921). Галичина, 2024. Ч. 37. С. 146—147.
  3. Цукроварня «Поділля»
  4. Товариство українських інженерів Америки (1948—1978)

Джерела

  • Бажанський М. Евген Гоїв. Снятин. 1970. Ч. 4. С. 13–15.
  • Бажанський М. Творчий динамізм патріотизму моїх земляків: Від перших проявів організованих суспільних гуртків, церковних братств, ремісничих цехів — аж до «Січей», «Соколів», «Просвіт», «Рідних Шкіл» та бойових формацій і політичних партій: Гаслова енциклопедія. — Детройт, 1983. — 260 с. — (Бібліотека видавництва «Снятин»; Ч. 7.)
  • Бажанський М. Вічно житимуть... Постаті від зарання історії, аж до найновіших часів: Біографічний словник. — Детройт, 1984. — С. 107—111. — (Бібліотека видавництва «Снятин»; Ч. 8.)
  • Базалі Я. Свідома Родина (у двадцятиліття смерті Івана Ґоїва) // Бібліотека видавництва «Снятин». — Детройт, 1972. — Ч. 7. — С. 18–20.
  • Бойда А. Участь Василя Порайка і братів Гоївих в роботі секції Українського Студентського Союзу в м. Снятин (1911—1921). Галичина, 2024. Ч. 37. С. 140—149.


Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya