Гранітне (Коростенський район)

селище Гранітне
Герб
Щебеневий завод
Щебеневий завод
Щебеневий завод
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Тер. громада Малинська територіальна громада
Код КАТОТТГ UA18060130020083173 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засновано 29 червня 1960
Статус із 2024 року
Площа км²
Населення 1 344 (01.01.2022)[1]
Густота 1459 осіб/км²;
Поштовий індекс 11634
Телефонний код +380
Географічні координати 50°44′34″ пн. ш. 29°21′08″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 141 м
Водойма р. Візня


Відстань
Найближча залізнична станція: Пенизевичі
До станції: 29 км
До райцентру:
 - залізницею: 12 км
 - автошляхами: 15 км
Селищна влада
Адреса пл. Соборна, 6-А, м. Малин, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11601
Карта
Гранітне. Карта розташування: Україна
Гранітне
Гранітне
Гранітне. Карта розташування: Житомирська область
Гранітне
Гранітне
Мапа

Гранітне у Вікісховищі

Грані́тне — селище в Україні, у Малинській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. У 1987—2020 роках — адміністративний центр колишньої Гранітненської селищної ради. Чисельність населення становить 1 631 особу (2001). У 1987—2024 роках — селище міського типу.

Загальна інформація

Розміщується на річці Візня, за 10 км від Малина та за 115 км від Житомира. Залізнична станція — Пенизевичі, за 2 км. Зосереджені великі запаси буто-щебеневої сировини. На початку 2000-х років у селищі були школа, дитячий садок, будинок культури, бібліотека, філія школи мистецтв, лікарня, амбулаторія[2][3].

Населення

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 1 720 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців становила 1 631 особу[4].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1555 95.34 %
російська 63 3.86 %
білоруська 6 0.37 %
вірменська 1 0.06 %
румунська 1 0.06 %
гагаузька 1 0.06 %
інші/не вказали 4 0.25 %
Усього 1631 100 %

Історія

Виникло у 30-х роках 20 століття як поселення робітників, які займалися видобутком каменю у Пинязезевицькому кар'єрі. У 150-60 роках, в зв'язку із збільшенням потреб будівельної галузі, видобуток каміння значно збільшився, що призвело до росту чисельності населення та розвитку соціальної інфраструктури[3].

Офіційно утворене 29 червня 1960 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 683 «Про об'єднання деяких населених пунктів області», шляхом об'єднання хуторів Гранкар'єр та Щебзавод Пинязевицької (згодом — Українська) сільської ради Малинського району. 5 серпня 1960 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 830 «Про віднесення деяких населених пунктів Володарсько-Волинського та Малинського районів до категорії робітничих селищ», поселенню присвоєно категорію робітничого селища з підпорядкуванням Українській сільській раді Малинського району. 3 березня 1987 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 61 «Про деякі зміни в адміністративно=територіальному устрої Житомирського і Малинського районів», селище віднесене до категорії селищ міського типу; одночасно утворено Гранітненську селищну раду Малинського району[6].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Гранітненської селищної ради включено до складу Малинської територіальної громади Коростенського району Житомирської області[7].

26 січня 2024 року, відповідно до Закону України «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України» від 28 липня 2023 року, віднесене до категорії селищ[8].

Відомі люди

Примітки

  1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022
  2. Тимошенко В., Шклярська Л. Гранітне // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
  3. а б Костриця М., Кондратюк Р., Тимошенко В. (2005). Історико-географічний словник Малинщини (PDF) (вид. Житомирське науково-краєзнавче товариство дослідників Волині, Відділ освіти Малинської райдержадміністрації). Малин. с. 17-18. Процитовано 7 липня 2025.
  4. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 6 липня 2025.
  5. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  6. Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 252, 567, 570, 597. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 6 липня 2025.
  7. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 6 липня 2025.
  8. Ігнатьєв О. (26 січня 2024). Набув чинності новий закон про міста, села, селища, райони. КиївВлада. Процитовано 1 лютого 2025.

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya