Військово-топографічна мапа західної частини Російської імперії (3 версти в дюймі, надр.1867 р.)
1846-63 роки — поселення Рудня-Калинівська було позначено на «Військово-топографічній мапі західної частини Російської імперії» (мапа Ф. Ф. Шуберта — 3 версти в дюймі), що була складена в 1946—1963 роках, а надрукована в 1967 році. За 1,5-2 кілометри на північний захід від Рудні Калинівської (за річкою Кам"янкою) стояла поташна буда[2].
1866 рік — слобода приватного володіння. Знаходиться при притоці (без назви) річки Кам'янка, на відстані від повітового міста — 52 версти, від стану — 24 версти. По віросповіданню — римо-католики. Слобода має водяний млин та 18 дворів, де проживає: чоловіків — 80, жінок — 61, всього жителів — 141[3].
ХІХ століття — католики Рудні Калинівської належали до парафії (релігійної громади) костьолу Св. Теклі (містечко Народичі), Овруцького деканату, Луцько-Житомирської римо-католицької духовної консисторії.[4]
1906 рік — Рудня-Калинівська перебуває в межах Базарської волості. Відноситься до 1 стану. Поштова адреса — м. Овруч. Має 38 дворів, де проживає 264 жителі чоловічої та жіночої статі[6].
1 грудня 1910 року перебуває в межах Базарської волості. Найближчі станції: залізнична — «Малинъ» — 31 верста; поштова — «Базаръ» — 10 верст; телеграфна — «Малин» — 33 версти. Має 52 двори, де проживає 301 житель чоловічої та жіночої статі[7].
1941 рік — Рудня-Калинівка має 77 дворів де проживає 257 мешканців. З них: чоловічої статі — 94, жіночої статі — 163[8].
1972 рік — село перебуває в межах Малинського району та підпорядковується, разом з с. Савлуки, Ксаверівській сільській раді[10].
1991 рік — внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 року, село входить до зони безумовного (обов'язкового) відселення, проте Верховною Радою це уточнення поки не затверджене[11].
2010 рік — Житомирська обласна рада ухвалила рішення про уточнення назви села на Рудня-Калинівська[12][13].
↑Военно-топографическая карта западной части Российской империи / Под ред. Ф. Ф. Шуберта. — С.-Петербург: Военно-топографическое депо, 1867. — С.21-7.
↑Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859г. — 1859. — 808 л.. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С.283.
↑ДАЖО — ф. 178. (Луцько-Житомирська римо-католицька духовна консисторія. 1798—1920гг).
↑Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип., 1887. — С.167.
↑Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип., 1906. — С.172.
↑Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип., 1911. — С.344-345.
↑М.Лутай. Базар, Базарський район, Малі Міньки в історії Другого Зимового походу УНР // Шляхами творення української державності: за матеріалами регіон. наук.-практ. конф. «Боротьба українського народу за державну незалежність в 1917—1921 роках (до 85-річчя Другого Зимового походу)» / Житомирська обласна державна адміністрація. — Житомир: [б. в.], 2006. — С.156–163.