Грачевський Борис Юрійович
Борис Юрійович Грачевський (рос. Бори́с Ю́рьевич Граче́вский, 18 березня 1949, Раменський район, Московська область — 14 січня 2021, Москва) — радянський і російський кінорежисер[1] і сценарист єврейського походження, організатор кіновиробництва, художній керівник дитячого кіножурналу «Єралаш» (2002—2020). Член Російської академії кінематографічних мистецтв «Ніка»; заслужений діяч мистецтв РФ (2000), лауреат премії Уряду РФ (2010). БіографіяБорис Грачевський народився 18 березня 1949 року у Раменському районі Московської області, в будинку відпочинку «Полушкіно», в єврейській родині. Батько — Юрій Максимович Грачевський (1924—1998)[2], уродженець Вітебська, учасник Великої Вітчизняної війни, лейтенант, у 1942—1946 рр. служив у військах протиповітряної оборони[3], після демобілізації працював конферансьє і культпрацівником. Мати — Ольга Лазарівна Грачевська (уроджена Жарковська), бібліотекар. В 6 років вийшов з батьком на сцену, в 10 років поставив перший танець, в 11 — новорічний ранок[4][5][6]. Закінчив Калінінградський механічний технікум при заводі С. П. Корольова[4], де отримав спеціальність токаря[7]. Працював токарем, потім техніком-конструктором на заводі Корольова. У 1968 році служив в армії[4]. За словами Грачевського під час військової служби перебуваючи, після травми голови, у стані клінічної смерті він пережив досвід перебування потойбічному світі у вигляді польоту у «світлому тунелі»[8]. Після служби в армії влаштувався на кіностудію імені Горького вантажником[4]. Працював адміністратором на картинах Олександра Роу, Марка Донського, Василя Шукшина. На кіностудії був старшим адміністратором, заступником директора знімальної групи. У 1969 році вступив на заочне відділення Вдіку на факультет «Організація кіновиробництва», але навчання закінчив лише через 23 роки[4]. «Єралаш»У 1974 році за своєю ініціативою спільно з драматургом Олександром Хмеликом заснував дитячий гумористичний кіножурнал «Єралаш», де працював до кінця свого життя[9]. Написав 11 сценаріїв для кіножурналу, поставив ряд сюжетів в якості режисера-постановника, а також зіграв ряд ролей в якості актора, в деяких сюжетах озвучив текст від автора. У 1995 році на базі Кіностудії імені Горького заснував кіностудію «Єралаш-Ленд», а в 2005 році на базі кіностудії заснував кіностудію «Єралаш». Творець документальних фільмів, автор проекту «Соціальна реклама». У 2008—2009 роках зняв свій перший повнометражний художній фільм «Дах», що вийшов на екрани у вересні 2009 року. З 2009 року неодноразово був головою журі «Відеобитви». З 2013 року брав участь у благодійних проектах для дітей-інвалідів Міжнародного центру мистецтв Маргарити Майської «Арт-Ізо-Центр». У липні 2014 року Грачевський в якості режисера приступив до виробництва драматичного фільму «Між нот, або Тантрична симфонія» про пізню любов композитора зі світовим ім'ям і молодої дівчини з глибинки. Головні ролі зіграли Андрій Ільїн і Яніна Мелехова. Автор збірки гумористичних висловів «Ідіотизми». З 2017 року — член журі дитячого КВК на телеканалі «Карусель». Хвороба і смертьУ 2018 році в телепередачі «Доля людини» Грачевський розповів, що раніше у нього діагностували рак шкіри, причиною якого стала родимка; у зв'язку з цим було кілька операцій, опромінення і хіміотерапія[10]. 21 грудня 2020 року у Бориса діагностували зараження коронавірусом. Через шість днів його госпіталізували, а ще через два перевели в реанімацію[11]. 7 січня режисера підключили до апарату ШВЛ і ввели в стан медикаментозного сну. 14 січня 2021 року на 72-му році життя Грачевський помер через ускладнення, викликані коронавірусною інфекцію[12][13][14]. Церемонія прощання з Борисом Грачевським пройшла у Москві 17 січня 2021 року в Центральному Будинку кіно. Поховали кінорежисера в той же день на Троєкуровському кладовищі[15][16]. Особисте життяХоча не вважав себе віруючою людиною, але прочитавши в юності роман «Майстер і Маргарита» М. А. Булгакова цікавився релігійними питаннями і відвідував храми, включаючи храм Гробу Господнього в Єрусалимі[8]. За власними словами, в дитинстві часто зустрічався з патріархом Алексієм I, який проживав у будинку поруч з його дідом, який повертаючись з літургії в Богоявленському соборі в Єлохові пригощав дітей цукерками.
Громадська позиція11 березня 2014 року підписав звернення діячів культури Росії на підтримку політики президента РФ Путіна в Україні і в Криму. ФільмографіяРежисер Актор
Нагороди
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
