Грицай Анатолій Юхимович

Грицай Анатолій Юхимович
Основна інформація
Дата народження	1 січня 1931(1931-01-01)
Місце народження	Коропський район, Чернігівська область
Дата смерті	12 вересня 2003(2003-09-12) (72 роки)
Місце смерті	Рівне, Україна
Професії	музикант, бандурист, кобзар
Освіта	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського

Грицай Анатолій Юхимович (1.01.1931, с. Жовтневе Коропського району Чернігівської області^[1] — 12.09.2003, Рівне) — бандурист, педагог, поет, громадський діяч.

У 1952 р. закінчив Київське музичне училище ім. Р. М. Глієра, а у 1957 р. — Київську консерваторію ім. П. І. Чайковського по класу бандури (викл. В. Кабачок) та диригування. 1955–1956 рр. викладав у Київському музичному училищі ім. Р. Глієра^[2]. Виступав у складі оркестрів Державного народного хору ім. Г. Верьовки та ансамблю танцю України ім. П. Вірського^[3]. З 1957 р. — викладач Рівненського музичного училища^[4]. Разом з тим працював у Рівненському педагогічному інституті та Рівненському інституті культури.

Заснував на Рівненщині кобзарську школу. Активно займався популяризацією українського мистецтва, зокрема — української народної пісні. Організатор і художній керівник квартету бандуристок Рівненського музичного училища, капели бандуристок при Будинку художньої самодіяльності профспілок. Виступи цих колективів мали успіх, їх записували на Рівненському обласному радіо, була випущена платівка «Співає «Капела бандуристів» і «Золотий квартет»^[3].

Голова Рівненського відділення Всеукраїнської спілки кобзарів (1996)^[5].

Серед учнів: І. Немирович, Н. Москвіна, Ю. Гамова, Н. Писаренко, В. Пиндик, Й. Яницький, Г. Топоровська, Волощук Назар Олександрович, Т. Бенедюк [Архівовано 26 жовтня 2021 у Wayback Machine.] та інші.

• Автор обробок і перекладень народних та авторських пісень для бандури
• Автор пісень на власні тексти^[6]
• Автор віршів. Після його смерті була видана збірка поезій «Бандура – душа моя» (2008)

Пропагував кобзарське мистецтво. Був мистецьким керівником традиційних «Вечорів бандури», які проводилися понад 40 років у Рівненському музичному училищі^[7]. Публікував статті у місцевих газетах на теми мистецького життя. Брав участь у передачах на обласному і українському радіо. Був членом журі обласних конкурсів та Першого всеукраїнського фестивалю кобзарського мистецтва ім. Костя Місевича (Дубно, 2000)^[3].

Створив виставки матеріалів «Історія Рівненського музучилища», «Роде наш козацький», «Прадіди в струнах живуть» та інші, які експонувались в головному корпусі Рівненського музичного училища^[7].

Був членом правління Рівненської обласного осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка^[8].

• У 2004 р. на головному корпусі Рівненського музичного училища Анатолію Грицаю встановлено меморіальну дошку (автор – скульптор Микола Сівак)^[9]

• Грицай А. Бандура – душа моя : зб. поезій різних років / А. Грицай. – Рівне : Рівн. друкарня, 2008. – 100 с.
• Грицай Анатолій Юхимович // Столярчук Б. Митці Рівненщини : енцикл. довід. / Б. Столярчук. – Рівне : О. Зень, 2011. – С. 72-73.
• Грицай Анатолій Юхимович // Корейчук М. Співай моє місто. Творчість композиторів Рівненщини та України / М. Корейчук, Б. Столярчук. – Рівне : Волинські обереги, 2016. – С. 36, 38, 184.
• Дацков А. Анатолій Грицай : літ.-мист. портрет / А. Дацков. – Рівне : Волинські обереги, 2000. –  29 с.
• Жеплинський Б. М. Грицай Анатолій Юхимович / Б. М. Жеплинський // Енциклопедія сучасної України / НАН України ; Наук. т-во ім. Т. Шевченка ; редкол.: І. М. Дзюба (співголова), А. І. Жуковський (співголова), М. Г. Железняк (відп. секр.) та ін. – Київ : [б. в.], 2006. – Т. 6 : Го–Гю. – С. 475.
• Пащук І. Меморіальні дошки у Рівному : іст.-краєзн. довід. / І. Пащук. – Рівне : Рівнен. друк., 2008. – С. 19.
• Сербін Г. Могутність поетичних струн // Грицай А. Бандура – душа моя : зб. поезій різних років / А. Грицай. – Рівне : Рівн. друкарня, 2008. – С. 3-8.

1. ↑ Левчук, Кирило. Життєвий та творчий шлях Анатолія Грицая | видатні постаті – гордість України | конкурс 2016 року. mij-kraj.com.ua. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 29 травня 2021.
2. ↑ Зущенко, Наталія Андріївна (5 червня 2016). Анатолій Юхимович Грицай – засновник професійного академічного бандурного виконавства на Рівненщині. Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство» (укр.). № 34. с. 75—81. doi:10.31866/2410-1176.34.2016.158207. ISSN 2616-4183. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 29 травня 2021.
3. ↑ ^{а б в} Столярчук, Б. (2011). Митці Рівненщини : енцикл. довід. Рівне: О. Зень. с. 72—73.
4. ↑ 1 січня – 90 років від дня народження Анатолія Грицая – бандуриста, композитора, поета, засновника школи гри на бандурі. rivnecbs.com.ua (укр.). 01.01.2021. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 29 травня 2021.
5. ↑ Жеплинський, Б.М. (2006). Грицай Анатолій Юхимович: Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 29 травня 2021.
6. ↑ Корейчук, М. (2016). Співай моє місто. Творчість композиторів Рівненщини та України. Рівне: Волинські обереги. с. 36, 38, 184.
7. ↑ ^{а б} Дацков, А. (2000). Анатолій Грицай : літ.-мист. портрет. Рівне: Волинські обереги. с. 1—29.
8. ↑ Сербін Г. Могутність поетичних струн // Грицай А. Бандура – душа моя : зб. поезій різних років / А. Грицай. – Рівне : Рівн. друкарня, 2008. – С. 3-8.
9. ↑ Пащук, І. (2008). Меморіальні дошки у Рівному : іст.-краєзн. довід. Рівне: Рівнен. друк. с. 19.

Це незавершена стаття про українського музиканта чи музикантку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.