Грищенко Олекса Васильович

Грищенко Олекса Васильович
Народження	2 квітня 1883(1883-04-02)[1][2][3]  Кролевець, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть	28 січня 1977(1977-01-28)[1][2][3] (93 роки)
	Ванс
Країна	Російська імперія
Навчання	Петербурзька академія мистецтв
Діяльність	художник, рисувальник
Член	Об'єднання митців-українців в Америці
Роботи в колекції	Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Музей витончених мистецтв, Королівські музеї витончених мистецтв[4], Державний музей мистецтв, Фонд Барнса і Національний музей сучасного мистецтва
Грищенко Олекса Васильович у Вікісховищі

Гри́щенко Оле́кса (Олексі́й) Васи́льович (Hryshchenko Oleksa^[5]; 2 квітня 1883, Кролевець — 28 січня 1977, Ванс, Франція) — український художник, письменник, мистецтвознавець; належить до видатних представників паризької школи зі світовою славою.

Народився у м. Кролевці Чернігівської губернії. Навчався в Київському, Московському університетах, московській Мистецькій школі К. Юона. Вивчав біологію та філологію у Києві, Санкт-Петербурзі та Москві. Закінчив Академію у Петербурзі. Був учнем знаменитого київського пейзажиста Сергія Світославського. Після двох років роботи у Києві (1906—1908) виїхав до Москви у пошуках справжнього «художнього життя», проте особливого успіху в Москві не добився.

У 1909—1910 роках працював у Московській школі мистецтв. З 1922 року — у Франції.

Першим у Франції звернув увагу на творчість Олекси Грищенка Фернан Леже. З 1931 року український художник став членом Осіннього салону в столиці Франції. Виставлявся в Мадриді, Стокгольмі, Ґетеборзі, Страсбурзі, Москві. Живописні твори Грищенка зберігаються в найзнаменитіших колекціях світу, зокрема у Паризькому Музеї національного сучасного мистецтва, у Фундації Бернеса у Філадельфії (США), колекції Керрігана в Нью-Йорку, Королівських музеях у Брюселі та Копенгагені, Третьяковській галереї в Москві, Монреальському музеї Канади тощо.

Автор мистецтвознавчих досліджень «Про зв'язки руського живопису з Візантією та Заходом» (1913), «Руська ікона як мистецтво живопису» (1917), книг спогадів «Україна моїх блакитних днів», «Два роки в Константинополі», «Мої зустрічі з французькими митцями», «Роки бурі і натиску».

Помер 28 січня 1977 в французькому місті Ванс (Vence).

За вдачею Грищенко був завзятим мандрівником. Подорожував до Франції та Італії, був захоплений сучасним малярством, зокрема кубізмом.

• 1919 року в розпал Громадянської війни Грищенко показує на виставках свої натюрморти і пейзажі.
• 1920 року організував виставку в Афінах.

Виставлявся у Salon des Tuileries and Salon d'Automne.

Був постійним експонентом у

• Musée National d'Art Moderne (Париж),
• The Royal Museum in Copenhagen
• The Museum of Montreal
• Львівському музеї українського мистецтва.

З 1921 року жив і працював у Парижі. Там Грищенко змінив кубістський стиль на більш динамічний експресіонізм.^[6]

Робив виставки в Нью-Йорку, Філадельфії, Мадриді і Стокгольмі. Улюблені темами творів митця були середземноморські країни — Греція, Туреччина (Константинополь), Іспанія й Італія. Водночас Грищенко мав певні літературні таланти і уподобання й публікував есе з питань історії мистецтва.

Олекса Грищенко здавна належить до видатних представників паризької школи зі світовою славою.

Після смерті О. Грищенка його роботи перевезено до Нью-Йорка, де вони зберігалися в Українському інституті Америки. Картини О. Грищенка знаходяться також у музеях і приватних колекціях Львова, Парижа, Страсбурґа, Брюсселя, Осло, Стокгольма, Москви, Мадрида, Монреаля, Бостона, Філадельфії, Балтимора тощо.

У 2004 році унікальну колекцію полотен Олексія Грищенка згідно з його заповітом повернуто до України і передано в Національний художній музей у Києві. 67 картин і архів художника рейсом Нью-Йорк — Київ безкоштовно перевезла авіакомпанія «Аеросвіт — Українські авіалінії». Робота щодо їхнього повернення в Україну тривала 12 років.

За експертними оцінками, вартість всіх творів Олекси Грищенка перевищує 700 тисяч доларів^[7].

Грищенко Олексій Васильович автор книг

• «О связях русской живописи с Византией и Западом» (1913),
• «Русская икона как искусство живописи» (1917),
• Олекса Грищенко. Мої роки в Царгороді. 1919-1920-1921. Мюнхен-Париж, видавництво «Дніпрова хвиля», 1961 [Архівовано 14 грудня 2016 у Wayback Machine.],
• «Україна моїх блакитних днів» (1958),
• Мої зустрічі і розмови з французькими мистцями. Нью-Йорк, Фундація Олекси Грищенка, 1962. [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• «Роки бурі і натиску» (1967).

• Грищенко Олексій Васильович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 179 . — ISBN 5-88500-071-9.
• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• Карась Анатолій. З історії Сумщини. — К., 2006. — С. 38-42.
• Мацько В. Білий цвіт на калині. — Хмельницький: Просвіта, 2001. — С. 29.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Повернення спадщини Грищенка // Образотворче мистецтво. — 2006. — № 1. — С. 94–95. [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Сусак, Віта (2017). Олекса Грищенко. Динамоколір. Київ: Родовід. ISBN 978-617-7482-12-2.

• Творчість Олекса Грищенко на WikiArt