Гродненська область

Сусіди
Гродненська область ; біл. Гродзенская вобласць ; рос. Гродненская область
Герб Гродненської області	Прапор Гродненської області
	Берестейська; область Гродненська; область Мінська ; область Гомельська область Могильовська; область Вітебська область
	Берестейська; область Гродненська; область Мінська ; область Гомельська область Могильовська; область Вітебська область
Основні дані
Країна:	Білорусь
Утворена:	20 вересня 1944
Населення:	1 123 500
Площа:	25 000 км²
Густота населення:	45 осіб/км²
Телефонні коди:	+375-152
Обласний центр:	Гродно
Райони:	17 районів
Міста:
•обласного значення	Гродно
•районного значення	Березовка • Вовковиськ • Дятлово • Ів'є • Ліда • Мости • Новогрудок • Ошмяни • Свіслоч • Скідель • Слонім • Сморгонь • Щучин
Смт:
Села:
Селища:
Селищні ради:
Сільські ради:
Номери автомобілів:
Інтернет-домени:
	Берестейська обл., Вітебська область, Мінська область, Алітуський повіт, Вільнюський повіт, Підляське воєводство ?
Обласна влада
Вебсторінка:	[[1] region.grodno.by/%20http://region.grodno.by/]]
Голова виконкому:	Караєв Юрій Хаджимуратович
Голова обл. ради:	—
Мапа
	Гродненська область у Вікісховищі

Гро́дненська о́бласть (біл. Гродзенская вобласць, рос. Гродненская область) або Городнянська о́бласть^{[джерело?]} (біл. тарашк. Гарадзенская вобласьць) — адміністративно-територіальна одиниця, розташована на заході Білорусі. Адміністративний центр і найбільше місто області — Гродно (Городня).

Природа

Для області характерний плоский рельєф (130—190 метрів). Центральне положення займає Німанська низовина, витягнувшись уздовж Німана, при виході Німана за кордони республіки знаходиться найнижча точка країни — 80 метрів над рівнем моря. На півночі та північному сході розташована Лідська рівнина (до 170 метрів) і Ошмянська височина (до 320 метрів), на крайньому північному сході республіки — частина Нарачано-Вілейської низовини. На півдні та сході знаходяться моренні згладжені височини: Гродненська, Вовковиська, Новогрудська, на якій лежить найвища точка області — Замкова гора (323 метри).

Корисні копалини: залізні руди (Новоселковське родовище ільменіт-магнетитових руд у Корелицькому районі і деякі прояви руди вздовж кордону з Литвою у Гродненському районі), торф (головним чином у Німанській низовині), крейда, цегляна та черепична глини, цементна сировина (головні родовища у Вовковиському районі), силікатні піски, вапняна сировина, піщано-гравійний матеріал.

Зима в області м'яка і коротка, літо — довге і помірно тепле. Середньомісячна температура повітря у січні коливається від −6,6 °C в Корелицькому і Новогрудському районах до −5 °C на південному заході в Берестовицькому та Свіслоцькому районах, у липні температура сягає 17-18,2°С. Вегетативний період триває 189—200 діб. Річна кількість опадів становить 520—640 мм, 71 % із них припадає на теплу половину року (квітень — жовтень).

Практично всі терени області належать до басейну Німана і його приток: Березина, Гав'я, Дітва, Лебеда, Котра (праворуч), Уша, Сервач, Щара, Ласосна. На північному сході тече річка Вілія (з Ошмянкою). На північному заході починається річка Нарва — притока річки Вісла. Августовський канал з'єднав басейни Німана та Вісли. Найбільші озера: Біле, Рибниця, Молочне, Світязь (в межах Світязянського ландшафтного заказника), Свирь та Вишневське (на кордоні з Мінською областю).

Ґрунти сільськогосподарських угідь значно ерозовані і забрилені, значно заболочені. Дерново-підзолисті ґрунти становлять 78,9 % площ сільгоспугідь, дерново-підзолисті заболочені — 17,5 %. Переважають супіщані ґрунти — 56,9 %, є суглинисті — 23,1 %, піщані і торф'яні — по 10 %. Осушені землі становлять 18,5 % сільгоспугідь.

Середня лісистість становить 33 %, від 10-12 % в Берестовицькому і Зельвенському районах до 50 % — у Свіслоцькому. Ліси переважно хвойні (68,8 %) та ялинові (11 %), менше березових, чорновільхових, дубових, грабових, ясеневих. Збереглися великі лісові масиви — пущі: Налибокська, Липичанська, Графська, частково Біловезька.

Переважають низинні болота, що займають 6,6 % території області, більша частина їх осушена. Під луками зайнято 14,4 % території, 2/3 з них — низинні. На території області знаходяться 10 природних заказників республіканського значення, 50 пам'яток природи.

Історія

Територія Гродненщини заселена, починаючи з пізнього палеоліту. Найдревніші стоянки — на озері Світязь, біля села Черешля Новогрудського, Несиловичі Дятловського, Збляни Лідського районів, біля гирла річки Котра.

Наприкінці першого — початку другого тисячоліття на території Гродненщини склалася вкрай складна етнічна ситуація. Тут жили східнослов'янські племена (дреговичі, кривичі, волиняни, древляни), західнослов'янські (мазовшани), східнобалтські (литва), західнобалтські (ятвяги). У другій половині 1 тисячоліття починається слов'янська колонізація. Опановуючи території Гродненщини, слов'яни поступово асимілювали балтомовне населення, що жило там. Асиміляція балтів тривала аж до 12-13 століть.

До початку 12 століття значна частина Верхнього Принімання виявилася в складі давньоруської держави — Київської Русі. У цей час з'являються перші великі міста — Гродно (1128), Новогрудок (давньоруською мовою — Новгородок або Новогородок) (1212), Слонім (1251), Вовковиськ (1005), Ліда (1323).

У XII — першій половині XIV сторіччя існували Гродненське, Новогрудське й Вовковиське князівства. Ці самостійні державні об'єднання несли на собі відбиток єдиного політичного й соціально-економічного розвитку східнослов'янських земель у складі Київської Русі. Князівства, як і інші західноруські землі, тривалий час перебували під постійною загрозою монголо-татарського завоювання. Понад два сторіччя вони були форпостом боротьби з агресією хрестоносців.

Саме ці обставини зумовили утворення в XII—XIV століттях багатонаціональної держави — Великого князівства Литовського, Руського й Жемойтського. Першою столицею цього державного утворення стало місто Новогрудок.

В умовах боротьби проти агресії хрестоносців у замку Крево, що в Сморгонському районі, укладена знаменита Кревська унія 1385 року, що поклала початок об'єднанню Великого князівства Литовського і Польщі у єдину державу — Річ Посполиту.

Значною віхою в спільній боротьбі за незалежність проти зовнішньої агресії стала Грюнвальдська битва 1410 року, де була здобута перемога над завойовниками.

В 12-16 століттях найбільші міста й містечка Гродненщини стали відігравати значну роль в економічному й культурному житті країни. Деякі з них (Гродно, Новокупок, Слонім) одержали самоврядування відповідно до магдебурзького права. Гродненська економія, як адміністративно-територіальна одиниця, була в той час однією з найрозвиненіших і богатих у державі.

Після 2 і 3 поділів Речі Посполитої в 1793 і 1795 р. територія сучасної Гродненської області ввійшла до складу Російської імперії. Значною подією в її історії став 1801 рік, коли була утворена Гродненська губернія, що незабаром стала однієї з найбільше економічно розвинених губерній Росії.

Мешканці Гродненщини брали активну участь у повстаннях під керівництвом Тадеуша Костюшка, Костянтина Калиновського. В останньому випадку, повстання підтримали в основному поляки й литовці. Білоруські селяни здебільшого не прийняли повстання Калиновського й разом із царськими військами воювали проти них^[1]. Також жителі Гродненщини брали участь у виступах 1917 року. За умовами Ризького мирного договору 1921 року вся територія сучасної Гродненської області була включена до складу Польщі.

У вересні 1939 року, внаслідок радянської анексії західнобілоруських земель Гродненщина була включена до Білоруської РСР. Гродно одержав статус районного центру в новоутвореній Білостоцькій області. У роки німецько-радянської війни на території області діяли радянські й польські партизани. Частина Гродненщини за німців належала до Білостоцької округи, решта — до генеральної округи Білорутенія. Після зайняття Білорусі радянськими військами, її області були розукрупнені. З частин Білостоцької, Берестейської і Барановицької областей 20 вересня 1944 року була утворена Гродненська область із центром у місті Гродно. В 1946 р., відповідно до договорів Ялтинської конференції 1945 р., кордон Білорусі й Польщі встановлювалася по так званій лінії Керзона. У результаті західні прикордонні ділянки Гродненської області були передані Польській народній республіці. В 1954 р. після укрупнення областей БРСР до Гродненської області приєднали ділянки розформованих Молодечненської та Барановицької областей, і вона отримала сучасні обриси.

Населення

На 2019 на теренах Гродненської області мешкало 1026 тисяч осіб, з них: 771 тис. — в містах, 255,7 — в селищах^[2].

Кількість чоловіків в Гродненщині становить 475,7 тис., кількість жінок — 551,1 тис.^[2] Численність населення у віці до 16 років становить 191 тис. осіб, працездатного віку — 573 тис., пенсійного віку — 261,9 тис.^[2]

За національним складом: білоруси становлять 62,3 %, поляки — 24,8 %, росіяни — 10,1 %, українці — 1,8 %, литовці — 0,2 %, татари — 0,2 %, євреї — 0,4 %, інші національності — 0,4 %.

Історична динаміка національного складу населення Гродненської області за даними переписів.

	1959	1970	1979	1989	1999	2009
Білоруси	646 718	729 381	698 420	702 208	738 216	715 249
Поляки	332 430	276 507	299 250	300 836	294 090	230 810
Росіяни	72 250	86 145	99 597	124 250	119 200	87 451
Українці	12 004	16 230	18 677	23 401	21 166	14 983
Литовці	…	4 224	3 427	3 087	2 964	2 153
Татари	2 075	2 086	2 177	2 462	2 161	1 710
Вірмени	…	193	191	461	1 049	905
Азербайджанці	…	142	194	526	581	678
Євреї	3 744	3 199	2 653	2 208	938	537
Цигани	…	226	330	376	452	372
Німці	…	171	276	435	669	329
Молдавани	…	151	274	471	415	319
Грузини	…	169	167	224	285	264
Всього	1 076 789	1 120 395	1 127 465	1 163 608	1 185 178	1 072 381

	1959	1970	1979	1989	1999	2009
Білоруси	60,06 %	65,10 %	61,95 %	60,35 %	62,29 %	66,70 %
Поляки	30,87 %	24,68 %	26,54 %	25,85 %	24,81 %	21,52 %
Росіяни	6,71 %	7,69 %	8,83 %	10,68 %	10,06 %	8,15 %
Українці	1,11 %	1,45 %	1,66 %	2,01 %	1,79 %	1,40 %
Литовці	…	0,38 %	0,30 %	0,27 %	0,25 %	0,20 %
Татари	0,19 %	0,19 %	0,19 %	0,21 %	0,18 %	0,16 %
Вірмени	…	0,02 %	0,02 %	0,04 %	0,09 %	0,08 %
Азербайджанці	…	0,01 %	0,02 %	0,05 %	0,05 %	0,06 %
Євреї	0,35 %	0,29 %	0,24 %	0,19 %	0,08 %	0,05 %
Цигани	…	0,02 %	0,03 %	0,03 %	0,04 %	0,03 %
Німці	…	0,02 %	0,02 %	0,04 %	0,06 %	0,03 %
Молдавани	…	0,01 %	0,02 %	0,04 %	0,04 %	0,03 %
Грузини	…	0,02 %	0,01 %	0,02 %	0,02 %	0,02 %

Частка білорусів по районах
   >90%
   80–90%
   70–80%
   60–70%
   50–60%
   40–50%
   <40%
Частка поляків по районах
   >50%
   30–50%
   20–30%
   10–20%
   5–10%
   2–5%
   <2%
Частка росіян по районах
   >10%
   8–10%
   5–8%
   <5%

Найбільші міста

Міста з населенням понад 20 тисяч осіб:


Назва міста	Населення, осіб (2009^[3])
Гродно	338200
Ліда	95800
Слонім	50800
Вовковиськ	46500
Сморгонь	36900
Новогрудок	30800

Економіка

У 2009 р. підприємства області виробили промислової продукції у фактичних відпускних цінах (з урахуванням давальницької сировини) на суму 11,603 трлн рублів(2008-11,033).

ЗМІ

«Рэгіянальная газета» (укр. Регіональна газета) — щотижнева суспільно-політична газета білоруською мовою.

Відомі уродженці

Мокржецький Сигізмунд Олександрович — професор, ентомолог і фітопатолог, дослідник Біловезької пущі
Володось Микола Леонтійович — радянський та український серцево-судинний хірург та вчений. Доктор медичних наук. Лауреат Премії ім. О. М. Бакулєва.

Примітки

↑ Коялович М. О. Читання по історії Західної Росії. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2006. — 480 с.; Втрата С., диакон. Повстання 1863—1864 р. і церковне життя в Білорусі (кандидат. дис.). — Жировичи, 2000; Історія Білорусі: З найдавніших часів до нашого часу. / И. И. Ковкель, Э. С. Ярмусик. 4-і видання. Мінськ, Аверсэв, 2004.
↑ ^а ^б ^в Национальный состав населения Республики Беларусь (PDF) (рос.). Национальный Статистический Комитет Республики Беларусь.
↑ Belarus: Regions, Districts, Cities, Urban Settlements, City Districts [Архівовано 7 березня 2011 у Wayback Machine.] - картографічний портал www.citypopulation.de (англ.)