Громадянська війна в Анголі

Дата:	11 листопада 1975 – 4 квітня 2002; (26 років, 4 місяці, 3 тижні та 3 дні)
Місце:	Ангола
Результат:	Перемога МПЛА Вивід усіх іноземних військ з території країни (1989); Перехід держави до багатопартійної системи (1991-1992); Роззброєння загонів ФНЛА; Участь УНІТА та ФНЛА, як політичних партій у новій політичний системі з 1991—1992 років, водночас, війна тривала; Загибель Жонаса Савімбі; Беззастережний мирний договір між ворогуючими сторонами та розпуск збройних загонів УНІТА (2002); Опір ФЛЕК продовжувався після 2002;

Громадянська війна в Анголі
	Холодна війна (до 1991); Перша та Друга конголезька війна (з 1996)
	За годинниковою стрілкою зверху ліворуч Командири Кубинських революційних збройних сил (FAR) під час битви при Кіфангондо;; Пронизана кулями будівля в Уамбо після війни;; Кубинський ПТ-76 у Луанді;; Автомобіль FAPLA горить під час операції "Саванна".;
Дата:	11 листопада 1975 – 4 квітня 2002; (26 років, 4 місяці, 3 тижні та 3 дні)
Місце:	Ангола
Результат:	Перемога МПЛА Вивід усіх іноземних військ з території країни (1989); Перехід держави до багатопартійної системи (1991-1992); Роззброєння загонів ФНЛА; Участь УНІТА та ФНЛА, як політичних партій у новій політичний системі з 1991—1992 років, водночас, війна тривала; Загибель Жонаса Савімбі; Беззастережний мирний договір між ворогуючими сторонами та розпуск збройних загонів УНІТА (2002); Опір ФЛЕК продовжувався після 2002;
Сторони
МПЛА; СВАПО; Африканський національний конгрес; Executive Outcomes[en] (1993—1995) ФЛНК[en] (1975—2001); Намібія (2001—2002).; За підтримки:; Куба (1975–91); НДР (1975–89); СРСР (1975–91); Білорусь (1998—02); СФРЮ; (1975—1991); Північна Корея; (1980-ті); Бразилія; Мексика	УНІТА; ФНЛА (1975–78); ФЛЕК; За підтримки:; Південна Африка (1975–91); США (1975–91); Марокко (1970-ті); КНР (1975); Заїр (1975)
Командувачі
Агоштінью Нету пом.; Жозе Едуарду душ Сантуш; Фідель Кастро; Арнальдо Очоа[en]; Леопольдо Сінтра; Гайнц Кесслер; Василь Петров ; Валентин Варенников; Сем Нуйома	Жонас Савімбі †; Голден Роберто[en]; Балтазар Форстер (1975—1978) ; П. В. Бота (1978—1989); Магнус Малан[en]; Констанд Фільйон[en]; Мобуту Сесе Секо
Військові сили
Війська МПЛА: 40 000 (1976) — 70,000 (1987); 130 000 (2001); Кубинські війська: 36,000 з 400 танками (1976); 35 000 — 37 000 (1982); 60 000 (1988); 337,033–380,000 загалом (при підтримці 1000 танків, 600 бронеавтомобілів і 1600 артилерійських гармат); Східнонімецькі військові радники 2 000 (1985); Радянські війська: загалом 10 985 (з 1975 до 1991); Бразильські пілоти: Класифіковано десятки літаків (1999—2002);	Повстанці УНІТА: 65 000 (1990, максимально); Повстанці ФНЛА: 22 000 (1975); 4 000 — 7 000 (1976); Південноафриканські війська: 7 000 (1975—1976); 6 000 (1987—1988);
Втрати
Невідомо; 2 077 — 10 000 загиблих,; 15 000 загиблих, поранених та зниклих безвісти; 54 загиблих; 1 загиблий	Невідомо; Невідомо; 2,365–2,500 загиблих (у тому числі загиблих у Південноафриканської прикордонній війні); 600
	Більш за 500 000 цивільних загиблих

Громадянська війна в Анголі (порт. Guerra civil angolana) — довготривалий збройний конфлікт, громадянська війна, що продовжувалася в африканській державі Ангола, починаючи з 1975 і, з деякими перервами, аж до 2002 року. Війна почалася відразу після здобуття Анголою незалежності від Португалії в листопаді 1975 року. До цього, в контексті боротьби за деколонізацію окремі збройні сутички між місцевими рухами траплялися ще в 1974-75 роках, на фоні ангольської війні за незалежність.

Сторони конфлікту

Громадянська війна була насамперед боротьбою за владу між двома колишніми визвольними рухами: Народним рухом за визволення Анголи (МПЛА) (порт. Movimento Popular de Libertação de Angola – Partido do Trabalho) та Національним союзом за повну незалежність Анголи (УНІТА) (порт. União Nacional para a Independência Total de Angola) (UNITA). Водночас, громадянський конфлікт був однією з неоголошених посередницьких битв «холодної війни», через впливове втручання основних ворогуючих сил, Радянського Союзу і Сполучених Штатів Америки.

Дві основні протиборчі сторони, МПЛА і УНІТА, мали різне підґрунтя в ангольській соціальній структурі і взаємно несумісних керівництва, незважаючи на їхню загальну ціль покласти край колоніальній владі. Хоча обидва рухи сповідували чітко висловлені соціалістичні ідеї, з метою здобуття міжнародної підтримки, як вони представляли як «марксистсько-ленінською» і «антикомуністичною» відповідно^[37]. Третя сторона конфлікту, Національний фронт за визволення Анголи (ФНЛА) (порт. Frente Nacional de Libertação de Angola), що билася проти МПЛА разом з УНІТА під час війни за незалежність та деколонізацію, не зіграла суттєвої ролі в громадянській війні. Одночасно, на півночі країни асоціація сепаратистських груп бойовиків під назвою Фронт за визволення анклаву Кабінда (ФЛЕК) (порт. Frente para a Libertação do Enclave de Cabinda, FLEC), змагалася за здобуття незалежності провінції Кабінда від Анголи.

Періодизація

27-річна війна умовно поділяється на основні три періоди — між 1975 і 1991, 1992 і 1994, та 1998 і 2002 роках — що переривалися стислими періодами миру. До того часу, коли МПЛА, нарешті, домоглася перемогти в 2002 році, більше 500 000 чоловік були вбиті і більше одного мільйона осіб вважалися переміщеними особами. Війна повністю зруйнувала економіку та інфраструктуру Анголи, а система державного управління, економічні підприємства, і релігійні установи країни були практично знищені.

Ангольська громадянська війна стала відомою завдяки комбінації насильницької внутрішньої політики всередині Анголи і масивній іноземній інтервенції. І Радянський Союз, і Сполучені Штати надавали колосального значення конфлікту через його вирішальне значення для утримання глобального балансу сили і за підсумками холодної війни, і вони та їхні союзники доклали значних зусиль, щоб зробити цю посередницьку війну між двома блоками наддержав. Громадянська війна в Анголі за кінцевим рахунком, стала одним з найтриваліших, найкривавіших та найвидніших збройних конфліктів періоду «холодної війни». Крім того, конфлікт в Анголі часто переплетався з конфліктом у сусідній Демократичній Республіці Конго, а також з намібійською війною за незалежність.

За даними ООН, на початок 21 століття Ангола займає перше місце у світі за кількістю встановлених і не видалених мін — на 10 млн жителів їх доводиться близько 12 млн одиниць. Понад 100 тис. громадян Анголи отримали каліцтва, підірвавшись на цих мінах.

Див. також

Нотатки

↑ Роздратовані транскордонними рейдами УНІТА, Сили оборони Намібії у відповідь відправили підрозділи в південну Анголу та знищили тренувальний табір УНІТА в Лікуа наприкінці січня 2001^[4] Намібіїські війська не були виведені з Анголи до травня 2002^[4]
↑ Північнокорейська військова місія в Анголі мала близько 1500 співробітників, прикріплених до FAPLA в 1986, швидше за все, радників, хоча їхні точні обов'язки невідомі^[8]. Їхню присутність в Анголі, можливо, опосередковано субсидував Радянський Союз^[9].

Примітки

↑ Fitzsimmons, Scott (November 2012). Executive Outcomes Defeats UNITA. Mercenaries in Asymmetric Conflicts. Cambridge University Press. с. 167. doi:10.1017/CBO9781139208727.006. ISBN 9781107026919.
↑ Wolfe, Thomas; Hosmer, Stephen (1983). Soviet policy and practice toward Third World conflicts. Lanham: Rowman & Littlefield. с. 87. ISBN 978-0669060546.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Hughes, Geraint (2014). My Enemy's Enemy: Proxy Warfare in International Politics. Brighton: Sussex Academic Press. с. 65—79. ISBN 978-1845196271.
↑ ^а ^б Weigert, Stephen (2011). Angola: A Modern Military History. Basingstoke: Palgrave Macmillan. с. 151, 233. ISBN 978-0230117778.
↑ Завоюет ли Беларусь позиции на глобальных рынках оружия? [Архівовано 17 квітня 2019 у Wayback Machine.] (10 сентября 2011)
↑ Торговля оружием и будущее Белоруссии. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 19 січня 2019.
↑ Shubin, Vladimir; Shubin, Gennady; Blanch, Hedelberto (2015). Liebenberg, Ian; Risquet, Jorge (ред.). A Far-Away War: Angola, 1975-1989. Stellenbosch: Sun Press. с. 86—87. ISBN 978-1920689728.
↑ ^а ^б James III, W. Martin (2011) [1992]. A Political History of the Civil War in Angola: 1974-1990. New Brunswick: Transaction Publishers. с. 207—214, 239—245. ISBN 978-1-4128-1506-2.
↑ Polack, Peter (13 грудня 2013). The Last Hot Battle of the Cold War: South Africa vs. Cuba in the Angolan Civil War. Casemate Publishers. с. 66—68. ISBN 9781612001951.
↑ Brazil-South Africa Nuclear Relations | Wilson Center. www.wilsoncenter.org. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 1 вересня 2021.
↑ Selcher, Wayne A. (1976). Brazilian Relations with Portuguese Africa in the Context of the Elusive "Luso-Brazilian Community". Journal of Interamerican Studies and World Affairs. 18 (1): 25—58. doi:10.2307/174815. JSTOR 174815.
↑ ^а ^б KWACHA UNITA PRESS THE NATIONAL UNION FOR THE TOTAL INDEPENDENCE OF ANGOLA UNITA STANDING COMMITTEE OF THE POLITICAL COMMISSION 1999 – Year of Generalised Popular Resistance – COMMUNIQUE NO. 39/CPP/99. Federation of American Scientists. Архів оригіналу за 5 серпня 2022. Процитовано 3 грудня 2022.
↑ IX. ARMS TRADE AND EMBARGO VIOLATIONS. Human Rights Watch. September 1999.
↑ Cámara, Francisco (1993). Dos Captíulos de la Diplomacia Mexicana. Mexico City: National Autonomous University of Mexico. с. 73. ISBN 978-968-36-2914-2.
↑ Steenkamp, Willem (2006) [1985]. Borderstrike! (вид. Third). Durban: Just Done Productions Publishing. с. 102—106. ISBN 978-1-920169-00-8.
↑ Saul David (2009). War. Google Books. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 9 березня 2013.
↑ ^а ^б ^в «La Guerras Secretas de Fidel Castro» [Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.](ісп.). CubaMatinal.com. Retrieved 9 March 2013.
↑ Africa South of Sahara 2004, p. 66.
↑ Cuban Tanks • Rubén Urribarres. Cuban Aviation • Rubén Urribarres.
↑ Gleijeses, Piero (2013). Visions of Freedom: Havana, Washington, Pretoria, and the Struggle for Southern Africa, 1976–1991. UNC Press Books. с. 521.
↑ Risquet Valdés (2007: xlvii)
↑ Risquet Valdés 2008: 102
↑ Bridgland, Fred. THE WAR FOR AFRICA. www.rhodesia.nl. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 лютого 2017.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 10 травня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ Война в Анголе. Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 10 травня 2013.
↑ Irving Louis Horowitz (1995). Cuban Communism, 8th Edition. Google Books. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 9 березня 2013.
↑ Angola — Independence Struggle, Civil War, and Intervention [Архівовано 16 грудня 2014 у Wayback Machine.]. MongaBay.com.
↑ Political terrorism: a new guide to actors, concepts, data bases, theories and literature
↑ ^а ^б Clodfelter, Micheal (2017). Warfare and Armed Conflicts: A Statistical Encyclopedia of Casualty and Other Figures, 1492–2015, 4th ed. McFarland. с. 566. ISBN 978-0786474707.
↑ Secondary Wars and Atrocities of the Twentieth Century [Архівовано 24 жовтня 2019 у Wayback Machine.]. Necrometrics.com. Retrieved 2012-05-21.
↑ Fidel Castro of Africa! — Natna. Архів оригіналу за 6 серпня 2013. Процитовано 10 травня 2013.
↑ Bush Wars: The Road to Cuito Cuanavale. Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 10 травня 2013.
↑ Soviet Union and Russia lost 25,000 military men in foreign countries — English Pravda. Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 10 травня 2013.
↑ «UNITA propustila posledních 20 československých rukojmí po více než roce» (in Czech) [Архівовано 11 травня 2013 у Wayback Machine.]. CzeskaTelevize.cz. 2008. Retrieved 21 December 2012.
↑ Akawa, Martha; Silvester, Jeremy (March 2012). Journal for Studies in Humanities and Social Sciences (PDF). Т. 1, № 1. Windhoek, Namibia: University of Namibia. Архів оригіналу (PDF) за 10 листопада 2016. Процитовано 2 вересня 2023.
↑ Reginald Herbold Green. Namibia : The road to Namibia – Britannica Online Encyclopedia. Britannica.com. Процитовано 15 січня 2013.
↑ Хоча МПЛА прийняв приставку до своїй назви «марксистською-ленінська» в 1977, разом з цим, розправилася з крилом всередині партії, що пропагувала ідеї стати комуністичною; приставку прибрали в 1991 році. УНІТА сповідувала антикомуністичну риторику, від якої позбавилася в 1991 році

Література

Une Odyssée Africaine (France, 2006, 59mn) (movie directed by Jihan El Tahri)
Arthur J. Klinghoffer, The Angolan War: A study of Soviet policy in the Third World, Boulder/Col.: Westview Press, 1980
Gleijeses, Piero, Conflicting Missions: Havana, Washington, and Africa, Chapel Hill: The University of North Carolina Press, 2002
Pazzanita, Anthony G, «The Conflict Resolution Process in Angola.» The Journal of Modern African Studies, Vol. 29 No 1(March 1991): pp. 83–114.
Malaquias, Assis. Rebels and Robbers: Violence in Post-Colonial Angola, Uppsala: Nordiska Afrikainstitutet, 2007
Minter, William. Apartheid's Contras: An Inquiry into the Roots of War in Angola and Mozambique, Johannesburg: Witwatersrand Press, 1994
Wolfers, Michael, & Bergerol, Jane. Angola in the Front Line, London: Zed Books, 1983
W. Martin James III (2011). A Political History of the Civil War in Angola 1974–1990. Piscataway: Transaction Publishers. с. 34. Архів оригіналу за 31 травня 2020. Процитовано 3 лютого 2017.