Громов Олексій Олексійович

Нині на посаді
Народився31 травня 1960(1960-05-31) (64 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Загорськ, Московська область, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якполітик, дипломат, ілюстратор Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Росія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materІсторичний факультет МДУ (1982) Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
подяка Президента Російської Федерації Орден преподобного Серафима Саровського
Орден Пошани (Південна Осетія)

Громов Олексій Олексійович (нар. 31 травня 1960, Загорськ, Московська область) — російський політичний діяч. Перший заступник керівника Адміністрації президента РФ з 21 травня 2012 року.

Життєпис

1982-го закінчив історичний факультет МДУ, кафедра історії південних і західних слов'ян. Під час навчання в університеті протягом року був комісаром комсомольського оперзагону МГУ.

Служба в МЗС

1982 — 1996 працював в МЗС СРСР, МЗС РФ:

1982 — 1985 — секретар консульства СРСР у Карлових Варах, Чехія;

1985 — 1988 — аташе посольства СРСР в Празі. У той період часу познайомився з Путіним.

1988 — 1991 — третій, другий секретар секретаріату заступника міністра закордонних справ СРСР;

1991 — 1992 — перший секретар Загального секретаріату МЗС СРСР, МЗС РФ;

1992 — 1993 — консул консульства РФ в Братиславі;

1993—1996 роках — радник посольства РФ в Братиславі, Словаччина.

Керівник пресслужби президента РФ

22 листопада 1996 року розпорядженням президента РФ Бориса Єльцина був призначений керівником пресслужби Президента, змінивши Ігоря Ігнатьєва.

4 березня 1998 року — начальник управління пресслужби Адміністрації Президента РФ.

Прессекретар президента РФ

31 грудня 1999 року в зв'язку з достроковим виходом президента Російської Федерації Бориса Єльцина у відставку виконуючим обов'язки президента був призначений Путін. 4 січня 2000 року Путін призначив Громова своїм прессекретарем на посаду прессекретаря виконуючого обов'язки президента РФ.

У березні 2000 року на президентських виборах Путіна обрали президентом, і Громов зайняв посаду прессекретаря Президента РФ, змінивши на цій посаді Дмитра Якушкіна[2].

2000 — лауреат премії журналу «Огонек» «за забезпечення інформаційної відкритості Кремля»[3].

2001 — увійшов до складу ради директорів ВАТ « ОРТ».

2004 — увійшов до складу ради директорів ВАТ «Перший канал», який прийшов на зміну ВАТ «ОРТ».

Заступник керівника Адміністрації президента РФ

12 травня 2008 року — заступник Керівника АП РФ.

21 травня 2012 року перший заступник Керівника адміністрації президента РФ.

Особисте життя

Володіє чеською, словацькою і англійською мовами.

Одружений з Громовою Ганною Віталіївною.[4]

Два сина: Олексій і Данило. Старший син - партнер Дерипаски в проєкті з виробництва алюмінієвих автомобільних дисків.[5]

Нагороди

Примітки

  1. https://sanctions.nazk.gov.ua/en/sanction-person/257/
  2. Громов Алексей Алексеевич, пресс-секретарь президента РФ Путина В. В. Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 22 жовтня 2018.
  3. «Огонёк», Лауреаты премии журнала за 2000 год[недоступне посилання з Сентябрь 2018]
  4. ГРОМОВА Анна Витальевна - биография, досье, активы | Война и санкции. sanctions.nazk.gov.ua (рос.). Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 12 березня 2023.
  5. NEWSru.com :: "Проект": "Настоящий хозяин российского ТВ" Алексей Громов незаменим для Путина и наживается на журналистах. web.archive.org. 24 січня 2019. Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 12 березня 2023.
  6. Распоряжение Президента Российской Федерации от 18 января 2010 года № 28-рп «О поощрении». Архів оригіналу за 9 грудня 2012. Процитовано 22 жовтня 2018.
  7. Указ президента Республики Южной Осетии «О награждении орденом Почёта Громова А. А.»[недоступне посилання з Июнь 2018]
  8. Святейший Патриарх Кирилл совершил чин великого освящения и Божественную литургию в храме Спаса Нерукотворного Образа в селе Усово Московской области. Архів оригіналу за 16 лютого 2019. Процитовано 22 жовтня 2018.

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya