Грімальді (кратер)

Характеристики кратера

Грімальді
Координати	5°23′ пд. ш. 68°22′ зх. д. / 5.38° пд. ш. 68.36° зх. д. / -5.38; -68.36
Довгота ранкового термінатора	67°
Епонім	Франческо Марія Грімальді
Грімальді

Грімальді — великий басейн, розташований поблизу західного краю видимої півкулі Місяця. Він розташований на південний захід від Океана Бур і на південний схід від кратера Річчолі^[en]. Між Океаном Бур та Грімальді знаходиться Дамуазо^[en] , а на півночі — Лорман^[en].

Внутрішня стіна Грімальді настільки сильно роз'їдена наступними ударами, що утворює низьке неправильне кільце пагорбів, хребтів і піків, а не типовий край кратера. Проте залишилися вершини, висота яких перевищує 2 кілометри. Дно з морської лави є найбільш помітною особливістю цього кратера, утворює плоску, відносно гладку та позбавлену особливостей поверхню з особливо низьким альбедо. Темний відтінок дна контрастує з яскравішим оточенням, завдяки чому кратер легко знайти. Приблизний діаметр внутрішнього вала становить 174 кілометри.

За межами басейну знаходяться розкидані залишки зовнішньої стіни, діаметр якої становить 220 кілометрів. Цей зовнішній край більш недоторканий на північ і на захід від кратера, ніж деінде. На південний схід від Грімальді розташована система борозен^[en] під назвою Ріме Грімальді. На північному заході борозни, що належать Ріме Річчолі, підходять до західного краю краю Грімальді.

У центрі Грімальді ідентифікована концентрація маси (маскон), або гравітаційний максимум, (відповідає морю). Маскон нанесений на карту у високій роздільній здатності GRAIL.

• 
  Топографічна карта басейну
• 
  Гравітаційна карта GRAIL

Грімальді має історію короткочасних місячних явищ, включаючи випадкові спалахи світла^[1][2][3], кольорові плями^[2] та зони туманної видимості^[2]. Газоподібні викиди з цієї території також були виявлені за допомогою спектроскопії.^[4][3]

За домовленістю ці об'єкти позначаються на місячних картах шляхом розміщення літери на тій стороні середини кратера, яка є найближчою до Грімальді.

• Andersson, L. E.; Whitaker, E. A. (1982). NASA Catalogue of Lunar Nomenclature. NASA RP-1097.
• Blue, Jennifer (25 липня 2007). Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS. Процитовано 5 серпня 2007.
• Bussey, B.; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-81528-4.
• Cocks, Elijah E.; Cocks, Josiah C. (1995). Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature. Tudor Publishers. ISBN 978-0-936389-27-1.
• McDowell, Jonathan (15 липня 2007). Lunar Nomenclature. Jonathan's Space Report. Процитовано 24 жовтня 2007.
• Menzel, D. H.; Minnaert, M.; Levin, B.; Dollfus, A.; Bell, B. (1971). Report on Lunar Nomenclature by the Working Group of Commission 17 of the IAU. Space Science Reviews. 12 (2): 136—186. Bibcode:1971SSRv...12..136M. doi:10.1007/BF00171763.
• Moore, Patrick (2001). On the Moon. Sterling Publishing Co. ISBN 978-0-304-35469-6.
• Price, Fred W. (1988). The Moon Observer's Handbook. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-33500-3.
• Rükl, Antonín (1990). Atlas of the Moon. Kalmbach Books. ISBN 978-0-913135-17-4.
• Webb, Rev. T. W. (1962). Celestial Objects for Common Telescopes (вид. 6th revised). Dover. ISBN 978-0-486-20917-3.
• Whitaker, Ewen A. (1999). Mapping and Naming the Moon. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-62248-6.
• Wlasuk, Peter T. (2000). Observing the Moon. Springer. ISBN 978-1-85233-193-1.