Гуманітарна географія

Гуманітарна географія — міждисциплінарний науковий напрям, що вивчає різні способи уявлення і інтерпретації земних просторів в людській діяльності, включаючи уявну (ментальну) діяльність. Гуманітарна географія розвивається у взаємодії з такими науковими областями і напрямками, як когнітивна наука, культурна антропологія, культурологія, філологія, політологія і міжнародні відносини, геополітика і політична географія, мистецтвознавство, історія.

Історія терміна

Термін гуманітарна географія вперше ввів 1984 року радянський географ Д. В. Ніколаєнко^[1] як спробу оформити нову дисципліну (географію людини) в протиставленні вкрай економізованій радянській суспільній географії. Пропозиція Ніколаєнка не мала якої-небудь суттєвої підтримки та розвитку.

В кінці 1990-х рр. термін був привласнений школою російського географа і культуролог а Д. М. Замятіна^[2]^[3] для об'єднання самостійних наукових напрямків, які мають багато спільних рис у методології досліджень, в єдиний науковий напрям.

В англомовній літературі термін «гуманітарна географія» (англ. humanitarian geography) не набув поширення, головним чином, через наявність усталених термінів humanistic geography (гуманістична географія) і human geography (суспільна географія в цілому).

Представники громадської географії вважають, що термін став використовуватися виключно в контексті когнітивної географії, що викликає їх різкий протест. Так, Ю. Н. Гладкий^[4] називає це некоректною «приватизацією» терміна. Відповідно, під гуманітарною географією Ю. М. Гладким розуміється вітчизняний аналог human geography , тобто розширена суспільно-гуманітарна географія, оскільки іншого допустимого перекладу на російську мову цього поняття, на його думку, не існує.

Базові поняття

Основні напрямки

Джерела

Ваганов Андрій. Гуманітарна географія простору. Територія як образ, який можна штучно сконструювати в Геокультура [Архівовано 30 січня 2013 у Wayback Machine.]: [Інтерв'ю c Дмитром Замятіним] // Независимая газета (Додаток «Наука»). — 2012. — 28 листопада.
Замятін Д. Н. Моделювання географічних образів: Простір гуманітарної географії. — Смоленськ: Ойкумена, 1999. — 256 с.
Мітін І. І. Гуманітарна географія: проблеми термінології та (само) ідентифікації в російському і світовому контекстах [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Культурне і гуманітарна географія. — 2012. — Т. 1. — №. 1. — С. 1-10.

Примітки

↑ Ніколаєнко Д. В. Гуманітарна географія: проблеми і перспективи. — Деп. Укр. НДІ НТІ, № 543 Ук — Д84., 1984
↑ Гуманітарна географія // Велика Російська енциклопедія. Т. 8 (Григор'єв — Динаміка). — М .: Великої російської енциклопедії, 2007. — С. 151.
↑ Замятін Д. Н. Моделювання географічних образів: Простір гуманітарної географії. — Смоленськ: Ойкумена, 1999. — 256 с.
↑ Гладкий Ю. М. Гуманітарна географія: наукова експлікація. — СПб .: Філологічний факультет СПбДУ, 2010. — С.34-38

[1] Ніколаєнко Д. В. Гуманітарна географія: проблеми і перспективи. — Деп. Укр. НДІ НТІ, № 543 Ук — Д84., 1984

[2] Гуманітарна географія // Велика Російська енциклопедія. Т. 8 (Григор'єв — Динаміка). — М .: Великої російської енциклопедії, 2007. — С. 151.

[3] Замятін Д. Н. Моделювання географічних образів: Простір гуманітарної географії. — Смоленськ: Ойкумена, 1999. — 256 с.

[4] Гладкий Ю. М. Гуманітарна географія: наукова експлікація. — СПб .: Філологічний факультет СПбДУ, 2010. — С.34-38

[1]

[2]

[3]

[4]