Гуманітарна географія
Гуманітарна географія — міждисциплінарний науковий напрям, що вивчає різні способи уявлення і інтерпретації земних просторів в людській діяльності, включаючи уявну (ментальну) діяльність. Гуманітарна географія розвивається у взаємодії з такими науковими областями і напрямками, як когнітивна наука, культурна антропологія, культурологія, філологія, політологія і міжнародні відносини, геополітика і політична географія, мистецтвознавство, історія. Історія термінаТермін гуманітарна географія вперше ввів 1984 року радянський географ Д. В. Ніколаєнко[1] як спробу оформити нову дисципліну (географію людини) в протиставленні вкрай економізованій радянській суспільній географії. Пропозиція Ніколаєнка не мала якої-небудь суттєвої підтримки та розвитку. В кінці 1990-х рр. термін був привласнений школою російського географа і культуролог а Д. М. Замятіна[2][3] для об'єднання самостійних наукових напрямків, які мають багато спільних рис у методології досліджень, в єдиний науковий напрям. В англомовній літературі термін «гуманітарна географія» (англ. humanitarian geography) не набув поширення, головним чином, через наявність усталених термінів humanistic geography (гуманістична географія) і human geography (суспільна географія в цілому). Представники громадської географії вважають, що термін став використовуватися виключно в контексті когнітивної географії, що викликає їх різкий протест. Так, Ю. Н. Гладкий[4] називає це некоректною «приватизацією» терміна. Відповідно, під гуманітарною географією Ю. М. Гладким розуміється вітчизняний аналог human geography , тобто розширена суспільно-гуманітарна географія, оскільки іншого допустимого перекладу на російську мову цього поняття, на його думку, не існує. Базові поняття
Основні напрямки
Джерела
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia