Гідробіотит

Гідробіотит
Загальні відомості
Статус IMA	перевизначений (Rd)[d][1][2]
IMA-номер	IMA1983 s.p.
Абревіатура	Hbt[3]
Хімічна формула	K(Mg,Fe²⁺)₆((Si,Al)₈O₂₀)(OH)₄ * nH₂O
Nickel-Strunz 10	9.EC.60
Інші характеристики
Названо на честь	гідро-[d][4], Біотит[4]

Гідробіотит (від грец. ῦδωρ — вода та біотит) — мінерал класу силікатів.

Склад мінералу є проміжним між біотитом та вермікулітом. Відноситься до гідрослюд. ${\displaystyle \mathrm {K_{1-x}Mg_{x/2}(H_{2}O)_{n}(Mg,Fe^{2+},Fe^{3+},Al)_{2,5-3}[(Al,Si)_{4}O_{10}](OH)_{2}} ,}$

де ${\displaystyle \sim (n\leq 2\leq x\leq 0,5).}$

Хімічний склад (%):

${\displaystyle {\begin{matrix}MgO&-&8-25;\\FeO&-&1-15;\\Fe_{2}O_{3}&-&1-25;\\K_{2}O&-&3-10;\\H_{2}O&-&5-16;\\Al_{2}O_{3}&-&13-20.\\\end{matrix}}}$

У гідробіотиті у порівнянні із незміненим біотитом відношення ${\displaystyle \mathrm {Fe_{2}O_{3}:FeO} }$ й загальний вміст води більший, а вміст ${\displaystyle \mathrm {MgO} }$ та ${\displaystyle \mathrm {K_{2}O} }$ менший. Гідробіотит відрізняється змішаною структурою, утвореною шарами біотиту та вермікуліту. У гідробіотитах із підвищеним вмістом заліза вермікулітових шарів не більше 10 %.

Структура гідробіотиту високого ступеня гідратації характеризується чергуванням біотитових (А) й вермікулітових (В) шарів лише по закону ААВААВ … та АВАВ …

Пластинки гідробіотиту зовнішньо нагадують біотит, досягаючи значних розмірів (більше 10 см). Легко розщеплюється (001) на м'які спайні пластинки. Густина 2,6-2,8 г/см³. Твердість 1-2. Колір такий самий, як у біотиту, але блиск більш тьмяний.

Прожарений гідробіотит — бронзовий, срібно-сірий у тонких пластинках — прозорий; ${\displaystyle n_{g}\approx n_{m}=1,56-1,62;\,\,2V=0-10^{o}.}$

Гідробіотит завжди зустрічається із вермікулітом. Утворюється при гіпергенній зміні біотиту у процесі формування кори вивітрювання основних й ультраосновних порід.

Використовується завдяки малій об'ємній масі (якщо швидко нагріти, гідробіотит спучується) в якості теплоізоляційного, звукоізоляційного матеріалів й наповнювача бетонів.

Може використовуватися як іонообмінник завдяки високому катіонному обміну (50-70 мг-екв на 100 г).

• Список мінералів

• Дьяконов Ю. С. — О закономерностях чередования слоев в смешано-слойных структурах вермикулит-биотит. Кристаллография , 1962.
• Лазаренко Є. К. — «Курс мінералогії» (частини 1-2, 1958—1959).
• В. А. ДРИЦ , Б. А. САХАРОВ РЕНТГЕНОСТРУКТУРНЫЙ АНАЛИЗ СМЕШАНОСЛОЙНЫХ МИНЕРАЛОВ [Архівовано 12 листопада 2021 у Wayback Machine.]