Гіпоброміт натрію

Гіпоброміт натрію
Назва за IUPAC	Гіпоброміт натрію
Ідентифікатори
Номер CAS	13824-96-9
PubChem	23673712
Номер EINECS	237-520-4
SMILES	[O-]Br.[Na+]
InChI	InChI=1S/BrO.Na/c1-2;/q-1;+1
Властивості
Молекулярна формула	BrNaO
Молярна маса	118,89 г/моль
Зовнішній вигляд	помаранчевий колір
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Гіпоброміт натрію — неорганічна сполука з хімічною формулою  ${\displaystyle {\ce {NaOBr}}}$. Це натрієва сіль бромноватої кислоти. Вона складається з катіонів натрію ${\displaystyle {\ce {Na+}}}$  і гіпоброміт -аніонів ${\displaystyle {\ce {OBR-}}}$. Зазвичай її отримують у вигляді пентагідрату, тому сполука, яку зазвичай називають гіпобромітом натрію має формулу ${\displaystyle {\ce {NaBrO.5H2O}}}$.

Гіпоброміт натрію це жовто-помаранчева тверда водорозчинна речовина. Вона має моноклінну кристалічну структуру з довжиною зв’язку Br–O 1,820 Å^[1]. Гіпоброміт є бромним аналогом гіпохлориту натрію, активного інгредієнта відбілювача. На практиці найчастіше сіль можна зустріти у вигляді водного розчину.

Стійкий за температури нижче -20°С. При 0°С розкладається за кілька днів.

Диспропорціонує під час зберігання:

${\displaystyle {\ce {3NaBrO -> 2NaBr + NaBrO3}}}$

Гіпоброміт натрію отримують обробкою водного розчину брому основою: ^[2]

${\displaystyle {\ce {Br2 + 2NaOH -> NaBr + NaOBr + H2O}}}$ 

Речовину можна приготувати in situ для використання як реагент, як наприклад, у синтезі 3-амінопіридину з нікотинаміду^[3] (перегрупування Гофмана).

1. ↑ Topić, Filip; Marrett, Joseph M.; Borchers, Tristan H.; Titi, Hatem M.; Barrett, Christopher J.; Friščić, Tomislav (2021). After 200 Years: The Structure of Bleach and Characterization of Hypohalite Ions by Single-Crystal X-Ray Diffraction. Angew. Chem. Int. Ed. 60 (46): 24400—24405. doi:10.1002/anie.202108843. PMID 34293249.
2. ↑ Schmeisser, M. (1963). Sodium Hypobromite. У Brauer, Georg (ред.). Handbook of Preparative Inorganic Chemistry. Т. 1 (вид. 2nd). New York: Academic Press. с. 310—311. ISBN 9780323161275.
3. ↑ Allen, C. F. H.; Wolf, Calvin N. (1950). "3-Aminopyridine". Organic Syntheses. 30: 3. doi:10.15227/orgsyn.030.0003; Collected Volumes, vol. 4, p. 45.