Гіполіпідемічні засобиГіполіпідемі́чні за́соби (ATC код C10) (протигіперліпідемічні, протиатеросклеротичні) — засоби, що запобігають розвитку або сприяють регресії атероматозного процесу. В основі розвитку атеросклерозу — порушення ліпідного обміну, головним чином холестерину. Ліпіди у плазмі крові утворюють комплекси з протеїнами — ліпопротеїди, що здатні проникати у внутрішню оболонку стінки артерій. Види ліпопротеїдів
Щільність ліпопротеїдів залежить від ліпідного компонента. Чим більший вміст ліпідів у ліпопротеїдах, тим менша їхня щільність. Класифікація гіполіпідемічних засобів
C10AA інгібітори метилглютарил-СоА редуктази («статини»)
Статини — група лікарських препаратів, що призначені для зниження концентрації холестерину (ЛПНЩ, ЛПСП, ЛПВЩ) в крові людини. Перший у світі статін створений американською компанією Merck Sharp and Dohme. Після тріумфального старту перших статинів були отримані дані про деякі важливі побічні ефекти і протипоказання. Основними побічними ефектами є безсимптомне підвищення рівня трансаміназ[1] , міопатія, болі в животі, запори[2] . Перше покоління статинів (ловастатин, симвастатин, правастатин) змінилося другим (флувастатін), третім (аторвастатин, церивастатин) і четвертим (пітавастатін , розувастатин), і сьогодні підхід до їх застосування став набагато виваженішим. Тепер[коли?] поділ статинів по поколінням вважається безпідставним, оскільки не було показано істотне розходження в їх ефективності. Деякі дослідники вважають, що застосування статинів не вирішує повністю проблеми попередження ускладнень ішемічної хвороби серця та її еквівалентів. Настає момент, коли можливості статинів стають вичерпаними, і подальше вдосконалення препаратів, збільшення їх активності не призведе до істотного поліпшення клінічних результатів. У країнах благополучної Західної Європи 70 % пацієнтів отримують статини для зниження рівня холестерину, проте цільові значення досягаються лише у 53 % випадків.[3] Клінічна ефективність статинів вважається доведеною для осіб середнього віку. Лікарські препарати, які не рекомендовано комбінувати зі статинами через ризик розвитку міозитів і рабдоміолізу:[4]
Пацієнти, для яких збільшується ризик розвитку міозитів і рабдоміолізу при застосуванні статинів:
У цих випадках хворі повинні знаходиться під ретельнішим наглядом лікаря з контролем ферментів. Фармакокінетичні дослідження показали, що хворі, що належать до монголоїдної раси, більш чутливі до дії статинів, тому для лікування таких пацієнтів слід використовувати менші дозування (<40 мг на добу) C10AB Фібрати
Деривати фіброевой кислоти — Клофібрат, Безафібрат, Фенофібрат, Ципрофібрат та ін володіють вищою здатністю знижувати концентрацію тригліцеридів і ЛПНЩ, щодо тригліцеридів вони ефективніше статинів. Серед переваг фенофібрату його урікозурічна дія — він знижує рівень сечової кислоти на 10 — 28 % за рахунок посилення ниркової екскреції уратів. Фібрати послаблюють постпрандіальну гіперліпідемію, особливо у хворих на цукровий діабет 2 типу. При застосуванні фібратів необхідний УЗ контроль за станом жовчного міхура (збільшують літогенність жовчі). C10AC Речовини, що підсилюють ексекрецію жовчних кислот
C10AD Ніацин і його похідні
Лікарські препарати, які не рекомендовано застосовувати з препаратами нікотинової кислоти через ризик розвитку побічних ефектів:
Необхідний контроль аланін-амінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ), гамма-глутамілтранспептидази (ГГТ). У хворих з цукровим діабетом і подагрою можливе загострення основного захворювання, для даної категорії хворих необхідно уникати призначення будь-яких форм нікотинової кислоти. C10AX Інші гіполіпідемічні препарати
У ході численних клінічних досліджень із застосуванням полікозанолу і статинів були отримані дані, які свідчать про те, що ефективність полікозанолу і статинів для зниження ЛПНЩ приблизно однакова, при цьому полікозанол значно ефективніше препаратів з групи статинів підвищує ЛПВЩ . На відміну від статинів, полікозанол не має побічних ефектів на інші органи і системи організму.[5][6][7][8]Також доведено, що полікозанол сприяє зниженню до норми рівня аланін-амінотрансферази (АлАТ) і гамма-глутамілтранспептидази (ГГТ)[9] Джерела
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia