Гіпотези про смерть Миколи Гоголя![]() Існує декілька гіпотез про смерть Миколи Гоголя. Згідно із загальноприйнятою версією, 18 лютого 1852 року Микола Гоголь зліг у ліжко і зовсім перестав їсти. 20 лютого лікарський консиліум зважився на примусове лікування Гоголя, результатом якого стало остаточне виснаження і втрата сил. Увечері він знепритомнів і на ранок 21 лютого помер. Гіпотези про хворобуКлініцист і психіатр Володимир Чиж (1855—1922) опублікував у журналі «Питання філософії і психології» (1903—1904) об'ємну статтю «Хвороба М. В. Гоголя», де виклав своє розуміння спірних фактів біографії письменника з точки зору сучасної йому психіатрії. Згідно з версією Чижа, передумови психічного захворювання Гоголя проявлялися ще в ранній юності, а остаточного вигляду хвороба набула за десять років до його смерті.
Фактором психічного розладу Чиж пояснює релігійну екзальтацію, написання книги «Вибрані місця із листування з друзями» та згасання літературного таланту. Прямолінійний підхід В. Ф. Чижа оскаржують доктор філософських наук та професор В. М. Розін[1] та доктор культурології А. П. Давидов[2]. Гіпотези про смерть![]() За однією з версій Гоголь заснув летаргічним сном, оскільки після ексгумації його останків деякі очевидці вважали, що скелет письменника прийняв у труні неприродне положення. Версію про летаргічний сон спростовує скульптор Микола Рамазанов, який робив посмертну маску Гоголя[3]. За іншою версією смерть Гоголя пов'язана з покаянним відкиданням ним усього тілесного, внаслідок чого той, за словами історика Антона Карташова, «заморив себе голодом у подвигу спіритуалізму»[4]. Існує точка зору, що письменник помер від виснаження через надмірний аскетизм, викликаний психічною хворобою. Професор психіатрії Д. Е. Мелехов вважає, що письменник був схильний до маніакально-депресивного розладу або приступоподібної шизофренії, яка виразилася у нездоровій формі релігійності. На думку Мелехова, письменник помер, тому що захворювання ще не було описано і лікарі не знали, як його лікувати, а духовник письменника помилково прийняв напади хвороби за духовні переживання[5]. Гоголезнавець Володимир Воропаєв спростовує цю точку зору і стверджує, що вчений невірно інтерпретував неточно наведені висловлювання письменника та очевидців. На думку Воропаєва, релігійні переживання Гоголя були здоровими і не мали відношення до його смерті. Зокрема, критикуючи думку Мелехова, Воропаєв стверджує:
Існує ще одна версія смерті Гоголя, яку висунув Костянтин Смирнов[7] і яку також відкидає Володимир Воропаєв[8]. Вона полягає в тому, що через помилкове лікування трьома лікарями, які не знали про попередні призначення Гоголю, йому триразово призначали каломель — ртутовмісний препарат, яким лікували шлункові розлади. У результаті передозування і уповільнення виведення цього препарату з ослабленого організму могла статися загальна інтоксикація по типу отруєння сулемою. Сам Воропаєв не дотримується якої-небудь конкретної версії смерті Гоголя, але вважає її цілком закономірним підсумком духовної еволюції письменника («смерть, наповнена духовним змістом»)[9]. ПохованняПохований Микола Гоголь на Новодівичому цвинтарі у Москві, 2 участок, 12 ряд. Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia