Каломель
Каломель — пластичний мінерал, дихлорид димеркурію ланцюжкової будови, що містить 84,98 % ртуті. Етимологія та історіяПерша згадка про Каломель була вже в записах 1608 р. Бегена і 1609 р. Освальда Кролла. Мінерал був відомий древнім тибетцям. Проте науково описаний лише в 1612 році Теодором де Майерном († 1655), який назвав мінерал «красивий чорний». Назва складається зі стародавніх грецьких слів καλός — «красивий» і μέλας — «чорний», тому що він стає чорним у реакції з аміаком. Загальний опис Хімічна формула Hg2Cl2. Каломель кристалізується в тетрагональній кристалічній системі та утворює або дрібні, прозорі або напівпрозорі, плоскі кристали з призматично-таблчастою кристалічною формою та алмазним блиском, або кіркоподібні чи землисті мінеральні агрегати. Чистий каломель безбарвний. Однак, через домішки, які не входять до складу формули, він може бути білого, білувато-жовтого до сіро-жовтого або коричневого кольору, який поступово темніє при тривалому контакті з повітрям та під впливом світла. Оптична дисперсія каломелі порівнянна з оптичною дисперсією алмазу, а двопроменезаломлення значно перевищує кальцит, який відомий саме цією властивістю. Каломель відносно нечутливий до хлоридної та нітратної кислот, але розчинний у царській горілці. При обробці розчином соди, розчином аміаку або іншими лужними розчинами випадає в осад металева ртуть. При нагріванні до 400°C мінерал безпосередньо переходить з твердого стану в газоподібний. Каломель утворюється як вторинний мінерал внаслідок вивітрювання первинних ртутних мінералів. Зокрема, при зміні кіноварі, ртутного срібла, амальгами, ртутної бляклої руди, селенового метацинабариту й інших мінералів, які містять ртуть, а також нагріванням суміші хлорної ртуті з металічною ртуттю. Асоціація: ртуть, амальгама, кіновар, ртутний тетраедрит, еглестоніт, терлінгваїт, монтроїдит, клейніт, мошеліт, кадиреліт, кузьмініт, чурсиніт, келяніт, кальцит, лімоніт, глинисті мінерали. ПоширенняСтаном на 2011 рік відомо близько 80 локацій знаходження каломелі. Окрім типового місцезнаходження Мошельландсберг, мінерал також зустрічався в Німеччині в родовищі «Даймбахер Хоф» поблизу Мерсфельда, на горі Поцберг, у шахті «Фрішер Мут» поблизу Штальберга та в шахті «Крістіансглюк» на горі Кенігсберзі поблизу Вольфштайна в Рейнланд-Пфальці. Серед інших місць розташування родовищ — «Шахта Чатсворт» поблизу Грассінгтона в Англії, «Шахта Ла Койпа» поблизу Дієго-де-Альмагро в Чилі, «Шахта Гуйлайчжуан» поблизу Піньї в Китаї, департамент Еро у Франції, Сан-Квіріко в регіоні Парма та «Шахта Левільяні» поблизу Стацзема в Італії, «Шахта Айноура» в японській префектурі Нагасакі, у кількох місцях в Алайських горах у Киргизькій області Ош, у деяких регіонах Мексики; у Східному Сибіру, на Камчатці на Далекому Сході Росії, на шахті «Авала» в Сербії, у кількох місцях в регіоні навколо Кошиць у Словаччині, поблизу Альмерії та Альмадена в Іспанії, Нережина в Чеській Богемії та в кількох регіонах Сполучених Штатів Америки (США). ЗастосуванняВикористовують у медицині переважно як проносний і дезінфікувальний засіб. Хлориста ртуть(І) є проносним, а також сечо- й жовчогінним засобом. У техніці йде на виготовлення фарб із золотом для порцеляни та для бенгальських вогнів. Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
