Гіроліт

Гіроліт
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура	Gyr[2]
Хімічна формула	NaCa₁₆(Si₂₃Al)O₆₀(OH)₈·14H₂O
Nickel-Strunz 10	9.EE.30
Інші характеристики
Названо на честь	коло (давньогрецька мова)[3]
Типова місцевість	The Storrd[4]
Гіроліт у Вікісховищі

Гіроліт (рос. гиролит; англ. gyrolite; нім. Gyrolit m) — слюдоподібний силікат кальцію шаруватої будови.

Мінерал був уперше описаний в 1851 році за знахідкою на породному пагорбі Сторр (The Storr) на острові Скай, Шотландія. Назва походить від давньогрецького слова γύρος, тобто круглої форми, в якій мінерал зазвичай зустрічається.

Хімічна формула:

1) За Є.Лазаренко: Ca₄[(H₂O)₄(OH)₂Si₆O₁₅];

2) За К.Фреєм: Ca₂Si₃O₇(OH)₂•H₂O. Склад у % (з родовища Нью-Альмаден, шт. Каліфорнія, США): CaO — 29,97; SiO₂ — 52,54; Н₂О — 14,60. Домішки: F, Al₂O₃, Na₂O, K₂O.

Сингонія гексагональна.

Гексагонально-пірамідальний вид.

Кристали пластинчасті, секреції радіальнопроменистої будови.

Густина 2,34-2,45.

Твердість 3-4.

Безбарвний.

Зустрічається в мигдалинах основних ефузивних вивержених порід на багатьох о-вах вулканічного походження в Атлантичному і Тихому океанах, а також у Каліфорнії (США) разом з апофілітом і цеолітами.

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гіроліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Гіроліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.