Давньоірландська мова
Давньоірландська мова (давньоірл. Goídelc; ірл. Sean-Ghaeilge; шотл. гел. Seann Ghàidhlig; мен. Shenn Yernish) — одна з найдавніших відомих форм гойдельських мов, якою написана велика кількість текстів. Існувала у 7-10 ст.. Основні нині відомі тексти датуються 700-850 роками. Станом на 900 рік мова вже перейшла на ранню середньоірландську. Деякі давньоірландські тексти датуються 10-м століттям, хоча, вочевидь, це копії текстів, складених в більш ранній період. Таким чином, давньоірландська є предком сучасних ірландської, менської та шотландської гельської. Давньоірландська мала особливо складну систему морфології та особливо аломорфів (досить непередбачувані варіації суфіксів в різних обставинах), а також складна звукова система, яка включає в себе граматично значущі мутації до початкового приголосного слова. Очевидно, що жодна з цих характеристик не була присутня в попередньому першоірландському періоді. Значна частина комплексу аломорфів була згодом втрачена, але звукова система підтримується з невеликими змінами і в сучасних мовах-нащадках. Пам'ятки![]() Переважно гойдельські землі Переважно піктські землі Переважно бритські землі. Давньоірландська починає домінувати на піктських землях та крайніх північних частинах бритських земельПрямі джерела давньоірландської є досить нечисленними порівняно з латиною або середньоірландською мовою, але все-таки достатньо комплексними, щоб дати досить чітке уявлення про те, як мова функціонувала. Переважна більшість пам'яток складається з глосів, іншомовних або незрозумілих слів в тексті книги, вставлених як коментарі чи переклади на полях або між рядками рукописів, створених на континенті. Найбільш повними та відомими є глосарійні збірки, які зберігаються сьогодні в Санкт-Галлені, Вюрцбурзі та Мілані. Інші важливі глоси зберігаються в Турині, Карлсруе та Парижі. Вони датуються з 8-им і 9-им сторіччям, найдавнішими вважаються Вюрцбурзькі глоси. Крім того, також на полях більших текстів зберігаються деякі вірші та інші короткі тексти. Найдавнішою такою пам'яткою є Amra Cholm Cille, хвалебний гімн на честь померлого у 597 році святого Колумби, засновника монастиря на острові Йона. Короткий вірш був написаний незабаром після його смерті приблизно в 600 році. Дещо більш відомою, ніж Amra Cholm Cille є поема Pangur Bán, яка, ймовірно, була створена на півдні Німеччини в 9 столітті. У ній йдеться про дружбу між монахом та білим котом Пангуром Баном, які живуть в одній келії. Проте значно більша частина джерел давньоірландською являє собою переписані тексти пізніх часів з 10 по 16 ст. Копіювання старих рукописів було одним з основних занять монахів у середньовічних монастирях. Деякі тексти копіювались точно, деякі редагувались різною мірою, деякі були адаптовані лінгвістично і змістовно до тогочасної мови, також усувались помилки в тексті. Для сучасних дослідників реконструкція реального тексту, що складається з декількох "часових шарів", часто є досить важкою задачею. Такі тексти дуже часто є сумішшю середньоірландських та давньоірландських уривків, в яких давньоірландські частини пройшли через руки пізніших редакторів і могли бути змінені. Тому в лінгвістиці завжди необхідна надзвичайна обережність, тому що це рідко давньоірландська в чистому вигляді. Крім того, деякі текстові жанри, особливо юридичні тексти, змінилися набагато менше, ніж інші. Давність багатьох юридичних текстів (включаючи колекцію Senchus Már приблизно 7 століття) робить їх важливим джерелом вивчення давньоірландської мови та ірландського суспільства в цілому. КласифікаціяДавньоірландська в свій час була єдиною мовою гойдельської/гельської гілки кельтських мов, які, у свою чергу, є підродиною ширшої індоєвропейської мовної сім'ї. Давньоірландська є предком усіх сучасних гойдельських: сучасної ірландської, шотландсько-гельської та менської. Ще старіша форма ірландської називається первісною ірландською. Фрагменти первісної ірландської, переважно особисті імена, відомі з написів на камені, написані огамом. Написи датуються приблизно з 4-им по 6-им століттям. Первісна ірландська, вочевидь, була дуже близькою до пракельтської, предка всіх кельтських мов, вона також мала ряд особливостей, характерних для інших архаїчних індоєвропейських мов. ФонетикаПриголосні звуки давньоірландської мови представлені в таблиці. Символи /N/, /Nʲ/, /L/, /Lʲ/, /R/, /Rʲ/ позначають сильні сонанти: їх точна артикуляційна характеристика неясна, але, ймовірно, вони вимовлялися як більш довгі і напружені в порівнянні зі слабкими /n/, /nʲ/, /l/, /lʲ/, /r/, /rʲ/.
Система давньоірландських голосних складається з 5 коротких і п'яти довгих монофтонгів і 12 дифтонгів.
Класифікація коротких голосних в ненаголошених складах є досить складною. Всі короткі голосні в кінці слова в ненаголошених відкритих складах можуть стояти або після веляризованої, або після палаталізованої приголосної. Голосні переднього ряду (/e/ і /i/) після веляризованих приголосних пишуться в основному як ae або ai: можливо, мова йде про відтягування назад кореня язика, і вони вимовлялися приблизно як [ɘ] або [ɨ]. ОрфографіяЯк і в більшості середньовічних мов, орфографія давньоірландської не була впорядкованою, тому наступні твердження слід вважати лише узагальненнями. Окремі рукописи можуть сильно відрізнятись від цих правил. Давньоірландський алфавіт складається з наступних вісімнадцяти букв латинського алфавіту: a, b, c, d, e, f, g, h, i, l, m, n, o, p, r, s, t, u
Див. такожЛітература
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia