Данило Окийченко
Данило Окийченко (справжнє ім'я Яків Олександрович Вознюк; 4 листопада 1916 — 13 лютого 2003) — український письменник. БіографіяДанило Окийченко народився у селі Андрієвичі Сербівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії (нині Ємільчинський район Житомирської області) 4 листопада 1916 року в багатодітній селянській родині Вознюків Олександра Йосиповича (1874—1928) та Єлизавети Григорівни (1874—1955). У Данила Окийченка було дев'ять братів і три сестри. З раннього дитинства був пастушком, навчався в місцевій початковій школі. Закінчив семирічку в Бараші Ємільчинського району та Білоцький сільськогосподарський технікум. У шістнадцять років Данило Окийченко розпочав свій трудовий шлях учителем. Викладав природознавство та географію у маленькому поліському селі Нитине Ємільчинського району Житомирської області, згодом продовжив в селі Шекеринці Ізяславського району Хмельницької області. У 1934-1939 навчався на біологічному факультеті заочного відділення Черкаського педагогічного інституту (нині Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького). В цей час працює у школах Кам'янського та Смілянського районів Черкаської області. Восени 1939 був призваний на військову службу в Червону Армію. Під час проходження служби навчається в Львівсько-Кіровському офіцерському училищі (зараз Львівське вище військово-політичне училище), який закінчує у червні 1941. У липні 1941 року був призначений начальником розвідки 945 стрілецького полку 262 стрілецької дивізії (місто Овруч Житомирської області). Під час Другої світової війни брав участь у боях на Північно-Західному фронті, зазнав важкого поранення в груди. Був нагороджений орденами Вітчизняної війни першого та другого ступенів, медалями. Четверо його братів загинули на фронтах. У 1947 році Яків Олександрович демобілізувався з лав армії і відтоді постійно жив у Житомирі. У Житомирі продовжує педагогічну діяльність на посадах завідувача Житомирського районного відділу народної освіти, директором Вересівської семирічної школи. У 1949 році заочно закінчив історичний факультет Житомирського педагогічного інституту (нині Житомирський державний університет імені Івана Франка). У 1950-1961 роках завідував відділом культури і шкіл редакції газети «Радянська Житомирщина» (зараз «Житомирщина»). З вересня 1961 по квітень 1964 року працював старшим редактором Київського обласного книжково-газетного видавництва. З 1964 по 1969 рік очолює газетно-видавничий відділ Житомирського обласного управління по пресі. У жовтні 1965 року Данила Окийченка було прийнято у члени Спілки письменників України. Вийшовши на пенсію, Яків Олександрович цілком віддався творчій та громадській роботі. Літературна творчістьПерші нариси і вірші Я. О. Вознюк опублікував у 1935—1936 роках у Кам'янській районній газеті (нині Черкаська область). Вперше ім'я Данило Окийченко, яким підписував він свої публікації — прозові та віршовані гуморески і фейлетони, з'явилось на сторінках газети «Радянська Житомирщина» у 1951 році. Також протягом довгого часу Окийченко пише для сатиричної сторінки «Поліська терниця» газети «Радянська Житомирщина». У 1960 році вийшла перша книга Данила Окийченка ― повість для дітей «Перші кроки Миколки Підберезного». У повісті описуються події Першої світової та громадянської воєн, складні і суперечливі обставини життя в глухому поліському селі. У 1965 виходить збірка гуморесок «Од села до села», в якій описані кумедні історії з сільського життя. У збірках «Оленчине щастя» (1970) і «Сталевий кубок» (1974) порушуються проблеми освіти, виховання дітей, але більшість оповідань — про воєнні події. Їхні герої — звичайні скромні бійці, які навіть в складних обставинах залишаються добрими і чуйними людьми. У 1966 р. переклав українською мовою оповідання про В. Леніна «Крізь льодяну імлу» З. Воскресенської. У доробку перекладацької діяльності Данила Окийченка — ряд п'єс, які були поставлені українською мовою на сцені Житомирського обласного музично-драматичного театру (нині Житомирський обласний український музично-драматичний театр імені Івана Кочерги). Це п'єси російського письменника Леоніда Рудого ― «Днів тих не змовкне слава», «Надхмарний замок», а також п'єса класика англійської літератури Генрі Філдінга ― «Монах-спокусник, або Викритий єзуїт». На сцені Житомирського лялькового театру (нині Житомирський академічний обласний театр ляльок) ставилась українською мовою п'єса Тетяни Габбе «Місто майстрів, або Казка про двох горбанів» в перекладі Данила Окийченка. Твори
Переклади
Джерела
ПриміткиПосилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia