Даріо Кастелло
Д̀аріо Каст̀елло (італ. Dario Castello) (здогадно Венеція — здогадно Венеція між 1644 та 1658) — італійський композитор раннього бароко, один з останніх представників венеційської школи, відіграв значну роль у трансформації канцони у сонату. БіографіяНемає достотної інформації ані щодо місця та дати народження Даріо Кастелло, ані щодо місця та дати його смерті; припускається, що він народився і помер у Венеції, де розгорталася більша частина його кар'єри. Також існує припущення, що він помер під час великої пошесті 1630 року, оскільки у подальшому не з'являлося його публікацій; у будь-якому разі, можна з певністю сказати, що на 1658 рік його скін вже настав, оскільки у цьогорічному Антверпенскому перевиданні його «Другої книги сонат» він зветься «покійний Даріо Кастелло» («fu Dario Castello»). Відомо, що він був блискучим скрипалем і, можливо, братом Франческо Кастелло, композитора та скрипаля-віртуоза (помер у Дрездені у 1631 році). У назві першого тому «Sonate Concertate», опублікованої у 1627 році, Кастелло називається Голова Товариства Муз̀ик Духових інструментів у Венеції (Capo di Compagnia de Musichi d'Instrumenti da fiato in Venetia, а у другому томі (1629), Муз̀ика найяснішої сіньйорії Венеції у Соборі святого Марка, та Голова Інструментального Товариства (Musico Della Serenissima Signoria di Venetia in S.Marco, & Capo di Compagnia de Instrumenti). Таке ж звання знаходиться у венеційському перевиданні 1644 року. З цього видно, що він перебував на службі у музичній капелі Базиліки Сан Марко, де капельмейстерував Клаудіо Монтеверді. Крім того існують деякі сліди інших інструменталістів з іменем Кастелло, що працювали у венеційській капелі і можливо були родичами Даріо. Музика та стильДаріо Кастелло був першорядною фігурою у музичному житті перших десятиліть XVII століття, зокрема у венеційській школі, що квітла довкола Клаудіо Монтеверді[2]. Як можна судити з назв його збірок, він майже цілковито присвятив себе інструментальній сонаті. Нашого часу дісталося 29 композицій Даріо Кастелло. Його музика відрізняється вигадливістю та блискучою, витонченою технікою. Твори складаються з поліфонічних розділів, що чергуються з драматичними речитативами на basso continuo, відповідно до назви публікації in stil moderno (у модерному стилі); однак він також послугувався і технікою старих форм канцон, у яких використовувалися короткі надзвичайно контрастні секції, що змінювалися ліричними мелодіями. Кастелло також вказував, які інструменти мали б виконувати партії у творах: корнети, скрипки, sackbut[en] (ренесансовий та бароковий тромбон) та дульціани (різновид старовинних фаготів). Він був першим композитором, що згрупував у одній збірці інструментальні твори названі «sonate concertate»; до нього, як і у подальшому, сонати входили до збірок, що складалися з різноманітних інструментальних композицій — наприклад, оп. 8 Б'яджо Маріні Сонати, симфонії, пассемедзі, балети, кураннти, ґальярди, ритурнелі на 1.2.3.4.5. & 6 голосів, для будь-якого роду інструментів, Венеція 1629[3]. Збірки його сонат перевидавалися до 1658 року, що свідчить про впливовість його як композитора та важливість його творчості для історії музики. Твори
Дискографія
Примітки
Bibliografia
Джерела
Зовнішні посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
