|
:
Пунктуація
|
|
|
|
|
|
| апостроф |
(' , ’)
|
| дужки
|
([ ], ( ), { }, ⟨ ⟩)
|
| двокрапка |
(:)
|
| кома |
(,)
|
| тире
|
(‒, –, —, ―)
|
| три крапки
|
(…, …)
|
| знак оклику |
(!)
|
| крапка |
(.)
|
| дефіс |
(-, ‐)
|
| знак питання |
(?)
|
| лапки
|
(« », “ ”, „ “)
|
| крапка з комою |
(;)
|
| Скісна риска |
(/)
|
| Розділювачі
|
| пробіл
|
( ) ( ) ( ) (␠) (␢) (␣)
|
| інтерпункт |
(·)
|
| Основні друкарські знаки
|
| амперсанд |
(&)
|
| равлик |
(@)
|
| зірочка |
(*)
|
| обернена скісна риска |
(\)
|
| маркер списку |
(•)
|
| циркумфлекс |
(^)
|
| макрон |
(¯)
|
| хрестик
|
(†, ‡)
|
| символ градуса |
(°)
|
| перевернутий знак оклику |
(¡)
|
| перевернутий знак питання |
(¿)
|
| октоторп |
(#)
|
| символ номера
|
(№)
|
| порядковий індикатор[en]
|
(º, ª)
|
| відсоток
|
(%)
|
| проміле
|
(‰)
|
| базисний пункт
|
(‱)
|
| символ абзацу |
(¶)
|
| штрих |
(′, ″, ‴)
|
| символ параграфа |
(§)
|
| тильда |
(~)
|
| підкреслення |
(_)
|
| вертикальна риска |
(|, ¦)
|
| Інтелектуальна власність
|
| знак охорони авторського права |
(©)
|
| символ правової охорони товарного знаку |
(®)
|
| символ знаку обслуговування |
(℠)
|
знак охорони суміжних прав
для фонограми |
(℗)
|
| символ товарного знаку |
(™)
|
| Символи валют
|
| символ валюти
|
(¤)
|
| символи валют
|
₳ ฿ ฿ ₵ ¢ ₡ ₢ R$ ₠ $ ₫  ৳ ₯ € £ ƒ ₣ ₲ ₴ ₭ ℳ ₥ ₦ ₧ ₱ ₰ £ ₨ ₪  ₮ ₩ ¥ ៛
|
|
|
Двокра́пка (:) — розділовий знак у вигляді двох розташованих одна над іншою крапок (:), вживаний, щоб зазначити, що частина тексту після нього пов'язана причинами, поясненнями і іншими смисловими стосунками з частиною тексту перед ним.
У математиці двокрапка є одним з можливих позначень операції ділення (при цьому симетрично відбивається з обох сторін); в іншому значенні відокремлює знак відображення та його область визначення і безліч значень: запис f: A → B означає, що функція f відображає A на B (при цьому пробіл ставиться тільки після двокрапки).
У фонетичній транскрипції двокрапка після знака звука означає його довготу (в цьому значенні вона скоріше є акцентованим знаком).
Історія вживання
Двокрапка поряд з іншими розділовими знаками у давнину вживалася для відокремлення слів і відрізків тексту один від одного. У «Грамматіці словенскій» Лаврентія Зизанія (1596) двокрапка вживається у значенні, близькому до сучасної крапки з комою, а Мелетій Смотрицький у своїй «Грамматіки славенский правилное Синтагма» (1619) називає його «двоєточієм». У «Российской грамматике» Михайла Ломоносова (1755) вже сформульовано вживання двокрапки у значенні, близькому до сучасного.
В українській мові
Згідно з сучасними правилами українського правопису[1], якщо перед однорідними членами речення стоїть узагальнювальне слово або словосполучення, що вказує на перелік, то перед першим однорідним членом або словом, яке до нього відноситься, ставиться двокрапка:
- У густій мряці, білій як молоко, все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи. (Михайло Коцюбинський).
- Несуть пани есаули
- Козацькую збрую:
- Литий панцир порубаний,
- Шаблю золотую,
- Три рушниці-гаківниці
- І три самопали… (Шевченко).
- Заснув, знечувся й коли, і снилися красиві коні: сірі, гніді, вороні. (Василь Симоненко).
Двокрапка ставиться перед однорідними членами речення й тоді, коли нема узагальнювального слова, якщо тільки перед переліком робиться попереджувальна пауза, а однорідні члени речення читаються з перелічувальною інтонацією:
- Та в цю хвилину двері розчинились
- і ввійшли: якийсь рудобородий
- в довгому старім плащі подертім;
- з лірою ж за ним дідок кошлатий,
- що все кашляв та все очі мружив;
- іще й третій, що безруко щуливсь,
- лиш рукав сорочки теліпався. (Павло Тичина).
Двокрапка ставиться між двома реченнями, що входять до складу безсполучникового складного речення, якщо друге речення розкриває зміст першого речення в цілому або одного з його членів, а також указує на причину того, про що йдеться в першому реченні:
- Лаврін не поганяв волів: він забув і про воли, і про мішки й тільки дивився на Мелашку. (Іван Нечуй-Левицький).
- Якби його так намалювати, — сказали б: то не чоловік сидить, то — сам сум! (Панас Мирний).
- Ліс ще дрімає, а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів. (Михайло Коцюбинський).
- Як мала у тебе сила,
- То з гуртом єднайся ти:
- вкупі більше зробиш діла,
- швидше дійдеш до мети. (Борис Грінченко).
- Як і вони — я був щасливим:
- Із теплих уст ловив слова,
- Що казкою ставали, дивом,
- В якому всесвіт ожива. (Олекса Ющенко).
В англійській мові
В англійській мові двокрапка (англ. colon) вживається у таких випадках[2][3]:
- Перед переліченими однорідними членами, яким передує узагальнене слово:
- My sister finds all school subjects easy: French, history, maths, everything. (Моя сестра вважає легкими всі шкільні предмети: французьку мову, математику, історію та всі інші.). При цьому, двокрапка не вживається, якщо узагальнене слово стоїть після перелічених однорідних членів. У такому випадку ставиться тире.
- Перед другим реченням, якщо воно роз'яснює, розширює чи уточнює те, що було сказано у першому реченні:
- His refusal did not surprise me: I had expected it. (Його відмова мене не здивувала: я чекав цього.)
- Після слів автора перед прямою мовою, яка являє собою довгий текст;
- Перед переліченням, яке подається списком:
- Please, send the following items:
- birth certificate;
- passport;
- correct fee.
(Будь ласка, надішліть наступне:
- свідоцтво про народження;
- паспорт;
- необхідну суму грошей.
- Після слів, що вводять цитату:
- In the words of Oscar Wilde: «I can resist anything except temptation.» (Як сказав Оскар Уайльд, «Я можу протистояти кому завгодно, крім спокуси»)
- У заголовках для відокремлення основного заголовка від підзаголовка.
- Punctuation: Colon (Пунктуація: Двокрапка)
Джерела
Література
Примітки
|
