Дельта Візничого

δ Візничого

Розташування δ Візничого (позначено колом)
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Візничий
Пряме піднесення 05h 59m 31,6s
Схилення +54° 17′ 05,1″
Видима зоряна величина (V) +3,715
Характеристики
Спектральний клас K0 IIIb
Показник кольору (B−V) +1,017
Показник кольору (U−B) +0,837


Астрометрія
Променева швидкість (Rv) +9,75±0,44 км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: +85,814 мас/р
Схил.: −142,928 мас/р
Паралакс (π) 23,0557 ± 0,4512 мас
Відстань 141,3 ± 2,9 св. р.
(43,3 ± 0,9 пк)
Абсолютна зоряна
величина
(MV)
+0,56
Фізичні характеристики
Маса 1,63 M
Радіус 11 R
Світність 62 L
Ефективна температура 4786 K
Металічність -0,15
Вік 3,26 млрд. років
Інші позначення
δ Візничого, 33 Візничого, BD+54°970, FK5 225, HD 40035, HIP 28358, HR 2077, SAO 25502
Посилання
SIMBADдані для del+Aur

Дельта Візничого (Delta Aurigae, δ Aurigae) — це подвійна зоря в сузір'ї Візничого, яку можна побачити неозброєним оком, адже її яскравість досить висока — зоряна величина становить 3,7[1][2]. Вона знаходиться на відстані приблизно 141 світловий рік від Землі, хоча можливе незначне відхилення. Вчені визначили, що ця зоря поступово віддаляється від нас зі швидкістю 10 км/с, що означає, що з часом вона буде здаватися нам трохи слабкішою[3][4]. Ця зоря дала назву метеорному потоку Дельта Ауригіди, який можна спостерігати щороку з 6 по 15 жовтня[5][6].

Протягом багатьох років астрономи вважали, що Дельта Візничого — це одна зоря. Однак у 1999 році дослідники помітили, що її швидкість змінюється, що свідчить про наявність невидимого супутника. Це означає, що зоря є спектроскопічною подвійною системою — другий компонент настільки слабкий і близький до головної зорі, що його не можна побачити в телескоп, але його присутність проявляється через періодичні зміни у спектрі головної зорі. Обидві зорі обертаються одна навколо одної приблизно за 3,5 роки (1283 дні). Їхні орбіти не ідеально круглі, а трохи витягнуті. Супутник є малою зорею спектрального класу K або M, яка має масу приблизно вдвічі меншу за масу Сонця[7].

Основна зоря цієї системи — це червоний гігант, зоря спектрального класу K0 IIIb[8]. Це означає, що вона вже витратила запас водню у своєму ядрі та перейшла до стадії термоядерного синтезу гелію. Такі зорі, що стабільно горять на цьому етапі, знаходяться у червоному згущенні[9]. Зоря приблизно у 1,6 рази масивніша за Сонце, але за час своєї еволюції вона значно розширилася — її радіус приблизно в 11 разів більший за сонячний. Це робить її значно яскравішою за наше Сонце — вона світить у 62 рази потужніше. Температура її поверхні становить близько 4,786 К, що надає їй характерний помаранчевий відтінок, типовий для зір класу K[10][11][12].

Назва

Назва в індійській астрономії

В індійській традиції вона відома як Праджапаті (Prajapati) [prəˈɑːpəti], що походить від санскритського प्रजापति (prajāpati) й означає "Володар створених істот". Це ім'я пов’язане з давньоіндійським богом Праджапаті, якого вважали творцем усіх живих істот[13][14].

Назва в китайській астрономії

У китайській астрономії Дельта Візничого є частиною астеризму 八穀 (Bā Gǔ), що означає "Вісім видів зернових". Цей астеризм символізує основні зернові культури, що мали велике значення в китайській традиції. До нього, крім Дельти Візничого, входять ще зорі 26 Жирафа(інші мови), 14 Жирафа(інші мови), 7 Жирафа, 9 Візничого(інші мови), 11 Жирафа(інші мови), 31 Жирафа. У цій системі позначень Дельта Візничого має назву 八穀一 (Bā Gǔ yī), що означає "Перша зоря Восьми видів зернових". Вона символічно пов’язується з рисом, який був найважливішою зерновою культурою в Китаї[15].

Джерела

  1. Eggleton, P. P.; Tokovinin, A. A. (1 вересня 2008). A catalogue of multiplicity among bright stellar systems. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Т. 389. с. 869—879. doi:10.1111/j.1365-2966.2008.13596.x. ISSN 0035-8711. Процитовано 25 лютого 2025.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  2. Oja, T. (1 серпня 1986). UBV photometry of stars whose positions are accurately known. III. Astronomy and Astrophysics Supplement Series. Т. 65. с. 405—409. ISSN 0365-0138. Процитовано 25 лютого 2025.
  3. Gaia Collaboration; Brown, A. G. A.; Vallenari, A.; Prusti, T.; de Bruijne, J. H. J.; Babusiaux, C.; Bailer-Jones, C. A. L.; Biermann, M.; Evans, D. W. (1 серпня 2018). Gaia Data Release 2. Summary of the contents and survey properties. Astronomy and Astrophysics. Т. 616. с. A1. doi:10.1051/0004-6361/201833051. ISSN 0004-6361. Процитовано 25 лютого 2025.
  4. Massarotti, Alessandro; Latham, David W.; Stefanik, Robert P.; Fogel, Jeffrey (1 січня 2008). Rotational and Radial Velocities for a Sample of 761 HIPPARCOS Giants and the Role of Binarity. The Astronomical Journal. Т. 135. с. 209—231. doi:10.1088/0004-6256/135/1/209. ISSN 0004-6256. Процитовано 25 лютого 2025.
  5. Reynolds, Mike D.; Reynolds, Michael D. (2010). Falling Stars: A Guide to Meteors and Meteorites (англ.). Stackpole Books. ISBN 978-0-8117-3616-9.
  6. Lunsford, Robert (19 лютого 2009). Meteors and How to Observe Them (англ.). Springer Science & Business Media. ISBN 978-0-387-09461-8.
  7. Griffin, R. F. (1 квітня 2009). Spectroscopic binary orbits from photoelectric radial velocities. Paper 205: HD 9519, delta Aurigae, HR 4427, and HR 7795. The Observatory. Т. 129. с. 54—79. ISSN 0029-7704. Процитовано 25 лютого 2025.
  8. Keenan, Philip C.; McNeil, Raymond C. (1 жовтня 1989). The Perkins Catalog of Revised MK Types for the Cooler Stars. The Astrophysical Journal Supplement Series. Т. 71. с. 245. doi:10.1086/191373. ISSN 0067-0049. Процитовано 25 лютого 2025.
  9. Alves, David R. (1 серпня 2000). K-Band Calibration of the Red Clump Luminosity. The Astrophysical Journal. Т. 539. с. 732—741. doi:10.1086/309278. ISSN 0004-637X. Процитовано 25 лютого 2025.
  10. Luck, R. Earle (25 серпня 2015). ABUNDANCES IN THE LOCAL REGION. I. G AND K GIANTS. The Astronomical Journal (англ.). Т. 150, № 3. с. 88. doi:10.1088/0004-6256/150/3/88. ISSN 1538-3881. Процитовано 25 лютого 2025.
  11. Massarotti, Alessandro; Latham, David W.; Stefanik, Robert P.; Fogel, Jeffrey (1 січня 2008). Rotational and Radial Velocities for a Sample of 761 HIPPARCOS Giants and the Role of Binarity. The Astronomical Journal. Т. 135. с. 209—231. doi:10.1088/0004-6256/135/1/209. ISSN 0004-6256. Процитовано 25 лютого 2025.
  12. Colour of Stars. web.archive.org. 18 березня 2012. Процитовано 25 лютого 2025.
  13. LacusCurtius • Allen's Star Names — Auriga. penelope.uchicago.edu. Процитовано 25 лютого 2025.
  14. Cologne Scan. www.sanskrit-lexicon.uni-koeln.de (англ.). Процитовано 25 лютого 2025.
  15. (кит.) 中國星座神話, written by 陳久金. Published by 台灣書房出版有限公司, 2005, ISBN 978-986-7332-25-7.

Посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya