Джеджула Андрій Володимирович
Джеджула Андрій Володимирович (нар. 29 серпня 1975, Київ, УРСР, СРСР) — український актор театру та кіно, телерадіоведучий та шоумен. З 2020 по 2022 рік був одним із ведучих російськомовного телеканалу для окупованих територій «Дім/Дом» та каналу державного іномовлення України UATV.[1] Пізніше з 2023 року став ведучим телеканалу «Київ».[2] ЖиттєписАндрій Джеджула народився 29 серпня 1975 року у Києві в сім'ї Катерини Олександрівни та Володимира Володимировича. Має старшу сестру Світлану Маєвську. Вчився у Київській школі № 191, яку закінчив у 1992[3]. 2012 року невдало балотувався до Верховної Ради 7-го скликання від партії «Зелені».[4] Освіта1992—1997 навчався у Київському інституті міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка.[5] 2002—2004 навчався у Школі акторської майстерності при кіностудії Олександра Довженка. 2004—2006 навчався у Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв. Кар'єраПісля завершення університету Андрій 4 роки працював у Міністерстві закордонних справ[6], у віці 25 років пішов у шоу-бізнес.[7] У 2005 — заснував івент агенцію «Djedjula MUSIC». РадіоАвтор і ведучий «Перший поцілунок» та «Pick up time» на радіостанції Kiss FM. Supernova, «Джеджула + Настя» на Europa FM, «Жорстокі ігри» на Європа плюс, а також ранкового шоу «Поїхали» на Авторадіо.[8][9][10][11] ТелебаченняВедучий програм: 2007 — «Погода на курортах» на 5-му каналі (Україна);[12] З 2010 року — «Сніданок з 1+1» в парі з Лідією Таран,[13] «Джеджула & Со» на ОТВ і НТН,[14] шоу «Мокрий зорепад» на К1 та Кінофайли на 2+2, розважальне ігрове ток-шоу «Хто вартий більшого?» на телеканалі Україна, «Богиня шопінга» на телеканалі ТЕТ. Брав участь в танцювальному шоу «Пристрасті на паркеті». 2020—2022 — ведучий новин на телеканалах Дім/Дом та UATV.[1] З 2023 року — ведучий телеканалу Київ.
ТеатрБув актором муніципального театру «Київ», грає в антрепризних спектаклях. Головні ролі у таких виставах як: «Ілюзія Обману» «Фракція», «Прими», «Антріос і Чоловіки», «Ніч прозріння або Штани», «За двома зайцями», «Дракон», «Шерше Ля Фам», «Ну, Здрастє» тощо. КіноДжеджула зіграв понад 20 ролей в кіно. Зокрема у 2013 році Андрій отримав головну роль у фільмі Віталія Потруха «Загублене місто».[15] У 2016 році — зіграв Марата в українсько-литовській комедії Ніч святого Валентина. У 2020 році — в кінотеатрах відбулась прем'єра комедії «Гола правда» з Андрієм Джеджулою у головній ролі.[16][17] Родина та особисте життяМати — Катерина Олександрівна — народилась 10 листопада 1949 року у Київській області, працювала в університеті ім. Шевченка. Була директоркою студентського містечка і проректоркою Вищої школи права, померла 8 березня 2016 року.[18][19] Батько — Володимир Володимирович Джеджула — народився 4 травня 1943 року у Києві, понад 20 років працював керівником з налагодження телекомунікацій у місті Якутськ, Росія. З 1998 року був виконавчим директором кровельної компанії «Центр». Помер 7 січня 2022 року. У 2006 році познайомився з Сантою Дімопулос[20][21], з того часу пара жила у цивільному шлюбі, 29 жовтня 2008 року у них народився син Даніель.[22] У травні 2010 року Санта та Андрій розлучились.[20] У вересні 2016 року познайомився з Юлією Леус, нині — тещею футболіста «Борнмута» та збірної України Іллі Забарного. 14 жовтня 2017 року пара одружилася, У серпні 2019 року розлучилась, але 31 грудня 2019 року одружились вдруге.[23][24] 25 лютого 2021 у пари народилась донька — Адель Джеджула.[25][26] Брат Андрія Джеджули — Сіньковський Юрій Олександрович — полковник Збройних сил України, офіцер 40-го окремого мотопіхотного батальйону, ветеран АТО.[27][28] Фільмографія
Нагороди2008 — «Золотим Пером» нагороджене вечірнє шоу «Джеджула + Настя», радіостанція «Європа ФМ».[29] Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність та любов до України». Нагороджений медаллю 40-го батальйону «Кривбас». ХобіЦентральний нападник в аматорській баскетбольній команді «Джеджула Мьюзік». 12 років був солістом у фольклорно-етнографічному ансамблі «Веснянка» КНУ Шевченка. Нападник ФК «Маестро», любить подорожі, танці та екстремальні види спорту. Примітки
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia