Дзьобак золотоголовий

?Дзьобак золотоголовий
	; Самиця золотоголового дзьобака
Охоронний статус
	; Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Дятлоподібні (Piciformes);
Родина:	Дятлові (Picidae);
Рід:	Султанський дзьобак (Chrysocolaptes);
Вид:	Дзьобак золотоголовий;
Біноміальна назва
	Chrysocolaptes xanthocephalus; Walden & Layard, 1872
Синоніми
	Chrysocolaptes lucidus xanthocephalus
Посилання
Вікісховище:	Chrysocolaptes xanthocephalus
Віківиди:	Chrysocolaptes xanthocephalus
ITIS:	1145304
МСОП:	22726572

Дзьоба́к золотоголовий^[2] (Chrysocolaptes xanthocephalus) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae)^[3]. Ендемік Філіппін^[4]. Раніше вважався конспецифічним з великим дзьобаком, однак був визнаний окремим видом^[5].

Опис

Довжина птаха становить 28-34 см. Голова, шия і нижня частина тіла золотисто-жовта, спина і крила червоні. Дзьоб і лапи бліді. У самців верхня частина голови яскраво-червона, у самиць голова повністю жовта.

Поширення і екологія

Золотоголові дзьобаки мешкають на островах Негрос і Панай в групі Вісайських островів в центральній частині Філіппінського архіпелагу, раніше траплялися також на островах Гуймарас, Масбате і Тікао^[en]. Вони живуть у вологих тропічних лісах, в мангрових і вторинних заростях та на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 900 м над рівнем моря.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція золотоголових дзьобаків становить від 250 до 1000 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Chrysocolaptes xanthocephalus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 14 вересня 2022
↑ Chrysocolaptes xanthocephalus у базі Avibase.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 14 вересня 2022.
↑ Allen, Desmond (2020). Birds of the Philippines. Barcelona: Lynx and Birdlife International Guides. с. 214—217.
↑ Collar, Nigel J. (2011). Species limits in some Philippine birds including the Greater Flameback Chrysocolaptes lucidus (PDF). Forktail. 27: 29—38.

Джерела

Hans Winkler, David A. Christie and David Nurney: Woodpeckers. A Guide to the Woodpeckers, Piculets and Wrynecks of the World. Pica Press, Robertsbridge 1995, ISBN 0-395-72043-5, S. 70–71, 226–227.