Дзьобак оливковий

?Дзьобак оливковий
	;
Охоронний статус
	; Близький до загрозливого (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Дятлоподібні (Piciformes);
Родина:	Дятлові (Picidae);
Рід:	Дзекіль (Gecinulus);
Вид:	Дзьобак оливковий;
Біноміальна назва
	Gecinulus rafflesii; (Vigors, 1830)
Підвиди
	(Див. текст)
Синоніми
	Picus rafflesii; Gauropicoides rafflesii; Chloropicoides rafflesii; Dinopium rafflesii
Посилання
Вікісховище:	Gecinulus rafflesii
Віківиди:	Gecinulus rafflesii
ITIS:	554126
МСОП:	22681493
NCBI:	2039005

Дзьоба́к оливковий^[4] (Gecinulus rafflesii) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Мешкає в Південно-Східній Азії^[5]. Вид названий на честь британського державного діяча Стемфорда Рафлза^[6]. Раніше його відносили до роду Дзьобак (Dinopium), однак за результатами молекулярно-філогенетичного дослідження 2017 року вид був переведений до роду Дзекіль (Gecinulus)^[7]^[8].

Опис

Довжина птаха становить 26-28 см. Вага представників номінативного підвиду становить 87–119 г, представників підвиду G. r. dulitensis 76-84 г. У самців потилиця і верхня частина спини чорні, решта верхньої частини тіла темно-оливково-зелена,пера на ній мають бронзові або жовтуваті кінчики, пера на надхвісті також іноді мають оранжеві або блідо-червонуваті кінчики. верхні покривні пера крил мають бронзовий або жовтувато-оливково-зелений відтінок. Махові пера бурувато-чорні, на внутрішніх опахалах у них є білі плямки. У другорядних махових пер внутрішні опахала жовтувато-зелені, поцятковані білими плямками. Верхня сторона хвоста чорна, нижня оливково-чорна. нижня частина тіла, від горла до гузки, рівномірно оливкова або сірувато-оливкова, часто з червонуватим відтінком. Боки сильно поцятковані білими плямками. Нижня сторона крил темно-коричнева, поцяткована більшими плямами.

Верхня частина голови червона, окаймлена вузькою чорною смугою, пера на ній мають охристі краї. На тімені є короткий чуб. Від верхнього края очей до потилиці ідуть широкі білі смуги, під ними є широкі чорні смуги, під якими є жовтувато-охристі смуги, які ідуть від основи дзьоба, під очима стають білими і проходять з боків шиї до верхньої частини грудей. Під цими смугами є коричнюваті, жовтуваті або іржасто=жовті смуги, які починаються від основи нижньої частини дзьоба, на щоках стають чорними і ідуть до верхньої частини грудей, окаймлюючи з боків підборіддя і горло, які мають охристо-коричневе, жовтувате або іржасто-жовте забарвлення. Дзьоб середньої довжини, долотоподібний, вузький біля основи, сірий або чорнувато-сірий. Райдужки темно-червонувато-карі. Лапи сизі або сірі.

У самиць червона пляма на голові відсутня, тім'я і чуб на ньому у них повністю чорні, лоб світліший, охристий. Чуб у самиць коротший, ніж у самців. Представники підвиду G. r. dulitensis є меншими, ніж представники номінативного підвиду.

Підвиди

Виділяють два підвиди:^[9]

G. r. rafflesii (Vigors, 1830) — південь М'янми, південний захід Таїланду (перешийок Кра), Малайський півострів, Суматра, острів Банка;
G. r. dulitensis (Delacour, 1946) — Калімантан.

Поширення і екологія

Оливкові дзьобаки мешкають в М'янмі, Таїланді, Малайзії, Індонезії і Брунеї. Вони живуть в густих вологих тропічних лісах, в заболочених лісах і мангрових заростях. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 1200 м над рівнем моря, на Калімантані місцями на висоті до 1600 м над рівнем моря. Живляться мурахами таїх лялечками, а також термітами, яких шукають в нижньому і середньому ярусах лісу на стовбурах дерев, на нижніх гілках крони дерев, а також серед хмизу на землі. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону. Птахи гніздяться в дуплах дерев.

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Оливковим дзьобакам загрожує знищення природного середовища.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Gecinulus rafflesii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 29 грудня 2022
↑ Raffles, Sophia (1830). Memoir of the life and public services of Sir Thomas Stamford Raffles. London: John Murray. с. 669.
↑ Bruce, M.D. (2003). Systematic notes on Asian birds. 40. The authorship of the new bird names proposed in the 'Memoir of the Life of Raffles' by his widow, Lady Sophia Raffles (1830). Zoologische Verhandelingen. 344: 111–115 [113].
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Short, Lester L. (1982). Woodpeckers of the World. Monograph Series 4. Greenville, Delaware: Delaware Museum of Natural History. с. 489—490. ISBN 0-913176-05-2.
↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 330. ISBN 978-1-4081-2501-4.
↑ Shakya, S.B.; Fuchs, J.; Pons, J.-M.; Sheldon, F.H. (2017). Tapping the woodpecker tree for evolutionary insight. Molecular Phylogenetics and Evolution. 116: 182—191. doi:10.1016/j.ympev.2017.09.005. PMID 28890006.
↑ Kirwan, G.M.; Collar, N.J. (2020). Picus Rafflesii Vigors, 1830, re-assigned to Chloropicoides Malherbe, 1849. Bulletin of the British Ornithologists' Club. 140 (2): 147—150. doi:10.25226/bboc.v140i2.2020.a5.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 грудня 2022.

Джерела

Hans Winkler, David A. Christie and David Nurney: Woodpeckers. A Guide to the Woodpeckers, Piculets and Wrynecks of the World. Pica Press, Robertsbridge 1995, ISBN 0-395-72043-5, S. 72–73, 230–231.