Дзьобак червоноголовий

?Дзьобак червоноголовий
	;
Охоронний статус
	; Близький до загрозливого (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Птахи (Aves);
Ряд:	Дятлоподібні (Piciformes);
Родина:	Дятлові (Picidae);
Рід:	Султанський дзьобак (Chrysocolaptes);
Вид:	Дзьобак червоноголовий;
Біноміальна назва
	Chrysocolaptes erythrocephalus; Sharpe, 1877
Синоніми
	Chrysocolaptes lucidus erythrocephalus
Посилання
Вікісховище:	Chrysocolaptes erythrocephalus
Віківиди:	Chrysocolaptes erythrocephalus
ITIS:	1145305
МСОП:	22726579

Дзьоба́к червоноголовий^[2] (Chrysocolaptes erythrocephalus) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae)^[3]. Ендемік Філіппін^[4]. Раніше вважався конспецифічним з великим дзьобаком, однак був визнаний окремим видом^[5].

Опис

Довжина птаха становить 28-34 см. Голова яскраво-червона, на скронях темні плями. Нижня частина тіла кремова, сильно поцяткована темними плямами. Спина і крила золотисто-жовті. У самців верхня частина голови повністю червона, у самиць поцяткована жовто-оливковими плямками.

Поширення і екологія

Червоноголові дзьобаки мешкають на островах Балабак^[en], Палаван, Бусуанга і Каламіан^[en] на заході Філіппінського архіпелагу. Вони живуть у вологих тропічних лісах та на галявинах. Зустрічаються на висоті до 1100 м над рівнем моря. Сезон розмноження триває з січня по травень.

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція червоноголових дзьобаків становить від 5000 до 7500 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Chrysocolaptes erythrocephalus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 14 вересня 2022
↑ Chrysocolaptes erythrocephalus у базі Avibase.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 14 вересня 2022.
↑ Allen, Desmond (2020). Birds of the Philippines. Barcelona: Lynx and Birdlife International Guides. с. 214—217.
↑ Collar, Nigel J. (2011). Species limits in some Philippine birds including the Greater Flameback Chrysocolaptes lucidus (PDF). Forktail. 27: 29—38.

Джерела

Hans Winkler, David A. Christie and David Nurney: Woodpeckers. A Guide to the Woodpeckers, Piculets and Wrynecks of the World. Pica Press, Robertsbridge 1995, ISBN 0-395-72043-5, S. 70–71, 226–227.