Династія Сасанідів
Сасані́ди — династія перських іранських правителів (шахіншахів), що правили в Сасанідській імперії в 224-651[1]. ІсторіяДинастія походила з Парсу (Фарс), названа за іменем Сасана, який був батьком першого царя Парса з роду Сасанідів Папака. Син Папака Ардашир I в 224 розбив парфянського царя Артабана V і заснував державу Сасанідів. При Ардаширові I і Шапурі I були приєднані великі області. У III столітті в державі Сасанідів ще зберігалися автономні «царства» (Систан, Керман, Мерв і ін.) І міста типи полісів. Перемоги Сасанідів над Римом зміцнили їх державу і призвели до посилення центральної влади шахіншаха. Вже при утворенні держави Сасаніди спиралися на іранське жрецтво (зороастризм)[2]. В кінці III — початку IV століть від імперії відпав ряд областей на Сході, проте під час правління Шапура II (правив в 309—379) владу в раніше втрачених областях було відновлено. За договором 387 року до Сасанідам відійшли райониМесопотамії і велика частина Вірменського царства[2]. У V столітті царі місцевих династій Вірменії, Кавказької Албанії та Іберії були замінені сасанідськими намісниками. У 2-й половині V століття відбулися повстання на Закавказзі, в 571—572 роках — у Вірменії. Після початку Маздакітського руху в кінці V століття в державі відбулися глибокі зміни в системі управління, соціально-політичній структурі і культурі[2]. При Хосрові I Анушірвані (правив у 531—579) частина старої знаті виявилася в безпосередній економічній залежності від держави і царя, а також зросла роль бюрократичного апарату і чиновництва. З початку VI століття відбувалися війни з Візантією, які проходили з перемінним успіхом. У 558—568 роках Сасаніди розгромили ефталітів і включили до складу держави ряд областей в Афганістані і Середній Азії. Близько 570 року був завойований Ємен. Близько 589 року були розгромлені тюрки, що вторглися в державу. Тривала війна з Візантією привела до виснаження матеріальних ресурсів держави. Це, а також різке збільшення податків підірвали політичну й економічну могутність держави Сасанідів[2]. У 628—632 змінилося близько 10 царів. При Єздигері III державу Сасанідів було завойовано арабами[2]. Царі династіїЦарі династії Сасанідів: Ардашир (Артахшер) I (224—239); Шапур I (239—272); Ормізд I (Ормізд-Ардашир) (272—273); Бахрам I (Варахран) (273—276); Бахрам II (276—293); Бахрам III (293); Нарс (293—302); Ормізд II (302—309); Шапур II (309—379); Ардашир II (379—383); Шапур III (383—388); Бахрам IV (388—399); Єздигерд I (399—420 / 421); Бахрам V Гур (421—439); Єздигерд II (439—457); Ормізд III (457—459); Пероз (459—484); Балаш (484—488); Кавад I (488—496, 498 / 499—531); Замасп (496—498 / 99); Хосров I Ануширван (531—579); Ормізд IV (579—590); Бахрам Чубин (590—591, не з роду Сасанідів); Хосров II Парвіз (591—628); Кавад II (628); Ардашир III (628—629); Фаррухан Шахрвараз (629, не з роду Сасанідів); Боран (цариця, 629—630); Азармедухт (цариця, 630—631); в 629-32 в різних частинах держави царями вважалися Хосров III, Ормізд V, в 631/632 в Ктесифоні правил Фаррух-зад-Хосров; Єздигерд III (632—651 або 652)[3].
Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
