Добровільні спортивні товариства (ДСТ) (рос.Добровольное спортивное общество) — спортивні організації в СРСР і соціалістичних країнах, створені на основі територіального (в союзних республіках) або виробничо-галузевої ознаки для об'єднання громадян, що займаються фізкультурою, спортом і туризмом в цілях вирішення завдань розвитку масової фізичної культури, спорту і туризму, а також підготовки значкистів «Готовий до праці і оборони СРСР», «Турист СРСР», спортсменів- розрядників, майстрів спорту та підвищення майстерності спортсменів, діяли на основі принципів широкої самодіяльності відповідно до затверджених статутами ДСТ, через свої первинні організації, дитячо юнацькі спортивні школи (ДЮСШ), а також спортивні клуби об'єднували колективи фізичної культури районів, областей, республік, підприємств, установ, навчальних закладів, організацій, однієї або декількох галузей народного господарства і т. п.
Історія
Спортивні товариства в СРСР почали створюватися в середині 1930-х років. Первинними організаціями ДСТ були колективи фізичної культури на підприємствах, в установах, колгоспах, радгоспах, навчальних закладах та ін., а також спортивні клуби.
У 1936-1938 рр. були створені ДСТ в профспілках, а також всесоюзне спортивне товариство «Урожай», яке об'єднувало працівників державного сектора в сільському господарстві (МТС, радгоспи і т.д.), споживчої кооперації, сільської інтелігенції, а також студентів і учнів середніх сільськогосподарських навчальних закладів [1]; в 1943 р. фізкультурники шкіл ФЗН і ремісничих училищ були об'єднані в суспільство «Трудові резерви».
У 1950-х роках організовані сільськогосподарські ДСТ в союзних республіках.
У жовтні 1957 р президія ВЦРПС ухвалила рішення про чергову реорганізацію - переходу від галузевого до територіального принципу побудови ДСТ, тоді ж було створено ДСТ «Труд» РРФСР, що увібрало в себе кілька галузевих ДСТ. Це ж відбулося в інших республіках.
Потім спортивні товариства кілька разів «укрупнювалися» (зливалися в більш великі).
До початку 1970-х років склалася наступна система спортивних товариств. На 1 січня 1970 діяло 114 000 первинних організацій ДСТ, в тому числі 105 000 профспілкових. ДСТ мали 1350 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, численні групи вдосконалення спортивної майстерності, клуби за видами спорту та ін., заняття в яких вели 50 000 тренерів. ДСТ спільно з профспілковими організаціями, підприємствами, колгоспами та ін. здійснювали будівництво спортивних споруд. У 1970 році ДСТ мали 2490 стадіонів, 59 тис. футбольних полів, 14,4 тис. комплексних спортмайданчиків, 10,2 тис. спортивно-гімнастичних залів, 950 штучних басейнів, близько 270 тис. майданчиків для спортивних ігор.
6 всесоюзних галузевих ДСТ, що діють за виробничо-галузевим принципом[3] :
«Спартак» (1935) - об'єднував членів промислової кооперації, а з 1960 - і працівників місцевої промисловості, комунального господарства, зв'язку, автотранспорту і шосейних доріг, геологорозвідки, культури, державних установ, авіації, медицини, державної торгівлі, освіти, харчової промисловості;
«Локомотив» (1936) - членів профспілки робітників залізничного транспорту;
«Водник» (1938) - членів профспілки робітників морського і річкового флоту;
«Трудові резерви» (1943) - учнів навчальних закладів та працівників профтехосвіти;
«Буревісник» (1957) - студентів, професорсько-викладацький склад і співробітників ВНЗ;
«Зеніт» (1967) - працівників ряду галузей машинобудівної промисловості СРСР;
У 1982 р було створено два всесоюзних ДСТ: профспілковий «Труд» і сільське «Урожай», які об'єднали відповідні республіканські ДСТ[2].
У 1986 р було створено об'єднане Всесоюзне добровільне фізкультурно-спортивне товариство (ВДФСО) профспілок, куди увійшли ДСТ «Спартак», «Зеніт», «Буревісник», «Трудові резерви», «Водник», «Локомотив», «Труд» і «Урожай»[2].
Кожне товариство мало прапор, емблему, спортивну форму, нагрудний знак. Керівництво профспілковими спортивними товариствами здійснював Всесоюзна рада ДСТ профспілок. Рада організовувала змагання між спортивними товариствами, спартакіади профспілок СРСР, фізкультурні свята, навчально-тренувальні збори; забезпечував участь ДСТ у всесоюзних і міжнародних першостях і чемпіонатах.
При Раді були створені федерації з видів спорту, тренерські поради, колегії суддів та ін. Діяльність Всесоюзної ради спрямовувалася і фінансувалася ВЦРПС.
Список ДСТ
Всесоюзні
«Авангард» (профспілка робітників важкого машинобудування і, пізніше, також працівники транспорту)[4]
«Гірняк» (спочатку працівники підприємств гірничо-рудної промисловості, пізніше доповнено працівниками підприємств видобутку і обробки кольорових металів[7])
«Дзержинець» (профспілка робітників транспортного машинобудування)
«Динамо» (працівники відділу внутрішніх справ і держбезпеки)
«Зеніт» (працівники деяких високотехнологічних галузей промисловості)
«Іскра» (працівники підприємств обробки кольорових металів)[7]
«Учитель» (профспілка працівників початкових і середніх шкіл)
«Урожай» (працівники держсектора в сільському господарстві / МТС, радгоспи і т.д. /, споживчої кооперації, сільської інтелігенції, а також учні середніх сільськогосподарських навчальних закладів)[1]
У 1957—1982 роках у Радянському Союзі було 30 республіканських ДСТ, по 2 на кожну союзну республіку (одне об'єднувало працівників промисловості, інше — працівників сільського господарства):
↑У перекладі з казахської - енергія, сила, міць, завзятість.
↑У буквальному перекладі українською слово «Жальгіріс» означає «зелений ліс». Назва дана на честь перемоги литовців, білорусів і поляків над Тевтонським орденом в битві під Грюнвальдом (лит.Žalgirio mūšis) в 1410 р.[9].
↑На честь однойменної річки — Нямунас (лит.Nemunas) литовською Неман.
↑На честь героя естонської міфології - легендарного богатиря-велетня Калева.
Лазарєв С. Є. Радянське законодавство 1930-х років про фізкультуру і спорт і його актуальність в наші дні // «Громадянин і право». - 2016. - № 9. - С. 3-8.
Посилання
Добровольные спортивные общества // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978. — Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978.
1 Центральний спортивний клуб Збройних сил СРСР формально не був спортивним товариством, але спортивні клуби армії (СКА) існували в кожному військовому окрузі