Цей список укладається на підставі типових граматичних та стилістичних помилок перекладу з російської, що трапляються у текстах Вікіпедії.
Якщо вам часто трапляються помилки, можливо, не очевидні для інших користувачів, скористайтеся пошуком і спробуйте виправити їх в інших статтях, а також додати до цього списку. Не варто прогнозувати майбутні помилки і додавати відповідні пари до цього списку заздалегідь — для цього існують словники та правила правопису.
Окрім списку помилок, нижче наведено рекомендації щодо засобів та стилістики передачі українською мовою деяких невластивих їй особливостей російської.
Іменування статей
Перекладаючи з Російської Вікіпедії, слід звернути увагу на різницю в іменуванні статей. Насамперед це стосується імен. Назви статей регламентуються правилом ВП:ІС.
Російською
Неправильно
Правильно
Коментар
Шевченко, Тарас Григорьевич
Шевченко, Тарас Григорович
Шевченко Тарас Григорович
Типова помилка
Окремі помилки
Російською
Неправильно
Правильно
Коментар
более высокая более светлый
більш висока більш світлий
вища світліший
Типова помилка при перекладі з російської — невикористання лаконічніших українських конструкцій. (не є граматичною помилкою, однак бажано вживати українські однослівні відповідники)
Багато джерел вважають неправильним вживання терміна «вуз», вважаючи, що питомо українськими мають бути «ВНЗ», «виш»[2]. Автори доводять, що прикметник «учбовий» є штучним, утворений «переінакшенням» російського «учебный», наводячи за доказ відсутність слова «учба» в українській мові[2][3][4][5]. Хоча слово «учба» і не фіксоване словниками[6][7], з погляду морфології воно не уявляється чимось чужим українській мові (пор. «косьба», «лічба», «сівба», «стрільба», «журба», «плавба»). Деякі дослідники навіть припускають, що незасвідчене староукраїнське слово стало джерелом російського «учёба», яке тривалий час теж було виключно розмовним[5] (літературна форма — ученье (учення)).
Деколи буває доладніше вживати інфінітиви: мусити (крайній ступінь потреби) і мати (необов'язковість потреби). До того ж останній є питомішим для української мови.
данное время, данные обстоятельства
даний час, дані обставини
цей час (коли конкретно), подібні умови (як приблизно)
В старих текстах є: оженитися на ній. Але щодо слова одружуватись вживання прийменника на є калькою
затруднения
утруднення
складнощі та скрута
Слід зважати на наявність синонімів
исключение (у значенні відхилення від загального правила)
виключення
виняток
У цьому значенні це росіянізм, бо виключення це дія
исполняющий
виконуючий (-а, -е, -і)
виконувач, виконавець, під час виконання тощо
Не є граматичною помилкою, однак окремі мовознавці стверджують, що активні дієприкметники на -юч- українській мові менш властиві (див. відповідний розділ)
Не є граматичною помилкою, окремими мовознавцями вважається росіянізмом, активні дієприкметники на -юч- українській мові менш властиві (див. відповідний розділ)
овладевать
оволодівати
оволодівати та опановувати
Слід зважати на наявність синонімів
около ста около двух (трех)
біля ста біля двох (трьох)
близько (коло) ста, зі сто близько (коло) двох; зо два (три)
Поширена помилка, ураз треба пам'ятати, що прийменник з позначає приблизність тільки спільно зі знахідним відмінком. Тобто з десять (десятьох), а не з десяти.[16][17]
Калька з російської. Приклади в українській: До шовінізму ставлюсь негативно. Мала стосунок до Союзу Українок. У термінах: арифметичне відношення, відсоткове відношення
отношения с, между
відносини з, між
стосунки / взаємини — між людьми, країнами, установами
Калька з російської. Відносини — між країнами, наприклад, суспільні, фінансові
Використання коротких українських відповідників часто є бажаним
с тех пор с каких пор
з тих пір з яких пір
відтоді відколи
Використання коротких українських відповідників часто є бажаним
с целью
з метою
щоб, для
Слід зважати на наявність синонімів
сейчас
зараз
тепер, нині, зараз
Не є граматичною помилкою, зараз — це в цю саму мить або негайно, притьмом (Пійдіть гінця мені кликніте. До мене зараз щоб прийшов), а тепер — позначає проміжки часу від одного дня (Як не тепер, то в четвер), до сьогодення загалом.[19]
Не є граматичною помилкою, однак окремі мовознавці вважають його росіянізмом, активні дієприкметники на -юч- українській мові менш властиві (див. відповідний розділ)
Являтися (являти себе) в українській може, наприклад, ангел
Активні дієприкметники
На думку багатьох мовознавців, активні дієприкметники не властиві українській мові,[26][27] натомість особливістю української мови є їх уникнення.[26][28] Спроби, як заявляють деякі мовознавці, «живосилом застосувати в українській мові невластиву форму активного дієприкметника псують милозвучність й утруднюють вимовляння».[26] Прямі відповідники російським дієприкметникам в апозитивно-присудковій функції із суфіксами -ущ-, -ющ-, -ящ-, -вш- в українській мові відсутні.[27][26][29][30] Однак чинний правопис, хоч і з поправкою рідко, допускає вживання активних дієприкметників теперішнього часу в українській.[31] Внаслідок цього[джерело?] «внормованого непорозуміння»,[32] в сучасній мові можна зустріти такі слова як: працюючий, діючий, всеохоплюючий, оточуючий, поступаючий — це результат силкувань мовців чи літредакторів[джерело?], що намагаються якнайточніше передати російські активні дієприкметники українською.[33] Але деколи їх творення ускладнене, а зазвичай просто невиправдане, адже в українській вдосталь засобів опріч активних дієприкметників,[34] що ними можна скористатися:[35]
дієсловами, конструкціями на зразок — той, що іде; який іде; ідучий.
прикметниками зі словами щораз, чимраз, дедалі — нарастающие давление → щораз більший тиск; возрастающий спрос → дедалі більший попит.
інколи можна замінити відповідним пасивним дієприкметником.
Водночас не відповідає дійсності і погляд, що активних дієприкметників геть немає в українській літературній мові. Наприклад, такі активні дієприкметники як «блукаючий», «зникаючий» та «сивіючий» знаходимо у класиків: Михайла Коцюбинського,[36]Лесі Українки[37] та Івана Франка[38] відповідно. Їх наявність в українській інтелігентській і письменницькій мові деякі мовознавці пояснюють впливом російської[39] та польської літературних мов, або ж, як можна бачити у Шевченковій мові, безпосередньо церковно-слов'янської.[28]
Також не слід думати, що в українській мові немає слів прикметникового типу на -чий, -щий, -ший, -мий. Такі слова є. Але багато з них вже втратили свої часові відтінки й правлять тепер за звичайних прикметників, характеризуючи сталу ознаку якоїсь речі чи істоти,[28] наприклад: бачу́чий, летю́чий, маю́чий, роботя́щий, цілющий, колючий, палючий, пекучий і т. ін.,[27] або за іменників, наприклад: ведучий.
Пасивні дієприкметники
Прямі відповідники пасивних дієприкметників російської мови із суфіксами -ем- в українській мові відсутні.[26] Їх можна передавати наступними способами:
за допомогою описової форми (называемый → що (який) називається, а краще званий (так называемый → так званий))
пасивними дієприкметниками недоконаного виду, якщо вони утворюються з суфіксом -ува-, -юва- (получаемый → одержуваний, сравниваемый → порівнюваний)
дієприкметниками з суфіксом -ан- (называемый → називаний; обнаруживаемый → відкриваний, викриваний, а можна й знайдений, відшуканий).
Дієслова, що означають дію, спрямовану від її носія, вираженого називним відмінком, на предмет, виражений знахідним відмінком без прийменника, належать до активного стану: науковці вивчають питання, робітники ремонтують будинок, співак виконував пісню, мама вмиває дитину, вітер похилив дерево, друг зустрів друга.
Дієслова, що означають дію, спрямовану на предмет, виражений у реченні називним відмінком, від її носія, названого орудним відмінком, належать до пасивного стану: питання вивчається науковцями, будинок ремонтується робітниками, пісня виконувалася співаком. При цьому до перехідного дієслова приєднується частка -ся і воно втрачає свою перехідність.[40]
Пасивні дієслівні конструкції з часткою -ся характерні для російської мови.[1] Українська мова, натомість, уникає пасивних конструкцій. Тому слід, де це можливо, надавати перевагу дієсловам активного стану над пасивними дієсловами.[40] Наприклад:
↑ абГалина Лесна. Нові засоби мовної номінації у сучасній украиїнській пресі(PDF). Słowo. Tekst. Czas VII. Nowe
środki nominacji językowej w nowej Europie / Materiały VII Międzynarodowej Konferencji Naukowej
(Szczecin, 21-23 listopada 2003 r.). – Szczecin, 2004. – S. 129-133. {{cite web}}: символ зміни рядка в |publisher= на позиції 30 (довідка)
↑Учбá, -и, ж. Те саме, що навчання. Приклади вживання: Сучасні радянські поети самі говорять, яке значення для їхнього ідейно-художнього зростання мáла учба в Маяковського … учба творча, скерована на те, щоб продовжувати і розвивати традиції Маяковського (Микола Бажан, Твори: Статті. Нариси, 228); Найбільшою «хибою» в цій рецензії являється незламна віра Т. Клоччя в те, що «невпинна учба вдосконалить і розів'є творчий хист молодих письменників» (Іван Микитенко, Зібрання творів, 1965, 82); З іншого краю, десь від села, став долинати ледь чутний собачий гавкіт, що переходив у виття, тривожне, численне. — На місяць там вони виють, чи що? — запитала Мар'яна. — Собачі маневри зараз біля радгоспу, учба на всю ніч,— пояснив дід Лука. (Олесь Гончар, Іван Драч, 1987, 182); … масу бійців і червонофлотців, у них зосереджується культурномасова робота: працюють найрізноманітніші гуртки, школи, провадиться політична і загальноосвітня учба, організується художня самодіяльнсть, наочна пропаганда. (Радянська Україна, Соціалістична культура, 1938, 20); Iншi приголосні перед -ба та -ко не м'якшаться: журба, плавба, сiвба, учба, служба, сipко, бровко. (Рідне слово, 1934, 133); «…показано період участі у відбудові зруйнованого господарства, суботники тощо, учба, зміна зміни, без Леніна, але ж…» (із Кіно-газети за 1929 рік).
↑Кочерга О., Пілецький В. Процесові прикметники в науковій мові // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології» — 2010. — № 676. — С. 23–26.
