Донецький академічний державний театр опери та балету імені Анатолія Солов'яненка
Донецький академічний державний театр опери та балету імені Анатолія Солов'яненка — один з наймолодших вітчизняних музичних театрів. ІсторіяСтворений в 1932 році у місті Луганську на базі пересувного оперного театру Правобережної України. Будівництво нового театру в місті Сталіно (зараз місто Донецьк), було пов'язане з генеральною реконструкцією міста. 12 квітня 1941 року Донецький російський музичний театр відкрив свій сезон в м. Донецьку в новій театральній будівлі, спорудженій за проєктом Л. Котовського, прем'єрою опери М. Глінки «Іван Сусанін». Під час Німецько-радянської війни колектив театру був евакуйований до Киргизстану, де проводив концертну діяльність і працював над створенням нових вистав. В кінці січня 1944 року театр реевакуйований в рідне місто, і вже у вересні в театрі відбулася прем'єра опери О. Бородіна «Князь Ігор». У вересні 1947 року Донецький російський музичний театр перейменований в Сталінський державний російський театр опери та балету. В 1970-х режисером був народний артист УРСР Кушаков Євген Іванович. Довголітнім художником театру був Московченко Володимир Петрович. 1982—1993 років головним балетмейстером театру був Володимир Шумейкін. 2 жовтня 1977 року театру було надано звання «академічний». Новітня історія
В 1999 році Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року театру надано ім'я А. Б. Солов'яненка[1]. 26 листопада 2009 року Указом Президента України театру бул присвоєно статус національного. 2012 року театр розпочав роботу під брендом «Донбас опера»[2] Впродовж 20 років театром керував Василь Рябенький. Під його орудою 2012 року на сцені Донецької опери було вперше в Україні поставлено оперу «Летючий Голландець» Р. Вагнера. За цю постановку в 2014 році В. Рябенький, а також диригент-постановник Василь Василенко, режисер-постановник Марія Курочка, хормейстер-постановник Людмила Стрельцова, і артистка Тетяна Плеханова були удостоєні Шевченківської премії.[3] Окупація ДНР
Після Захоплення Донецька сепаратистами Донецька опера поступово перейшла під контроль сепаратистів. Після відкриття нового сезону у жовтні 2014 року В. Рябенький помер від серцевого нападу. На його місце призначили режисера Євгена Денисенка, який до того очолював місцевий краєзнавчий музей[4]. Вже 27 жовтня на сцені Донецької опери дебютував лідер бойовиків О. Захарченко, заспівавши дуетом з Й. Кобзоном пісню «Я люблю тебя жизнь»[5]. 7 грудня 2014 значний резонанс викликала допомога Донецькому театру у сумі 1 млн рублів (близько 19 тис. USD)[6], яку надала солістка Великого театру Москви Анна Нетребко. Гроші були вручені особисто Олегу Царьову, за що той подарував співачці прапор ДНР.[7]. У 2015 році театр гастролював на Уралі[8]. У 2018 році саме в приміщенні Донецької опери відбулася «інавгурація» нового ватажка ДНР — Дениса Пушіліна[4][9] Зазнала змін і репертуарна політика театру. Так, востаннє твори українських авторів ставились на сцені Донбас-опери у квітні (М. Лисенко)[10] та травні 2014 (М. Скорульський, І. Поклад)[11], пізніше твори українських авторів на сцені Донбас-опери не ставились. Архітектура театру![]() архітектора Л. І. Котовского В 1936 році у зв'язку з реконструкцією міста було розпочато будівництво будівлі театру опери та балету, що спочатку було спроєктована під драматичний театр. Головним архітектором будівництва був Людвіг Іванович Котовський, а загальне керівництво будівництвом було призначено Соломону Давидовичу Кролю. Вже під час будівництва було вирішено віддати будівлю театру опери та балету, оскільки у драматичного театру було своє приміщення, після чого до проєкту були внесені відповідні зміни[12]. Котлован під театр був викопаний лопатами вручну, причому він був глибоким, оскільки був розрахований на підземні гаражі (в цих приміщеннях надалі розташувалися виробничі цехи)[12]. Будівництвом керували виконроби Н. А. Мілютін і Г. І. Шипов. На будівництво театру було виділено 6,2 мільйона радянських рублів, але цієї суми не вистачило і кошторисна вартість була збільшена до 9 256 200 рублів[12]. Відкриття планувалося зробити 23 лютого 1941 року до Дня Червоної армії, але до цього терміну не встигли і перенесли відкриття на 12 квітня 1941 року, присвятивши його Першотравню[12]. Будівля театру виконана в класичному стилі. Підходи до театру організовані з трьох сторін. Глядацька зала і фоє декоровані ліпними деталями. Спочатку глядацький зал був розрахований на 1300 місць. В даний час — на 976. Над бельетажем і балконами залу для глядачів, а також в окремих нішах фоє встановлені скульптурні бюсти композиторів, поетів, драматургів і декоративні вази. Театр має механізовану сцену, що складається з основної сцени площею 560 м². Її коло може витримати навантаження до 75 т. У 2013 р був представлений проєкт капітального ремонту та реставрації будівлі театру вартістю 300 млн гривень[13]. Відомі артисти
В 1932—1938 головним диригентом театру був Єрофєєв Олександр Гаврилович. В 1948—1968 роках головним режисером театру був Здиховський Олександр Панасович. У 1963—1964 роках головний диригент — Петро Варивода. ГалереяПримітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia