Дремлюга Микола Васильович

Микола Васильович Дремлюга
Микола Васильович Дремлюга
	Зображення
Основна інформація
Дата народження	2 (15) липня 1917
Місце народження	Бутурлинівка
Дата смерті	18 грудня 1998 (81 рік)
Місце смерті	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР, Україна
Професії	композитор, музичний педагог
Освіта	Інженерно-хімічний факультет НТУУ «КПІ» (1939) і Київська державна консерваторія імені П. І. Чайковського (1946)
Членство	Спілка радянських композиторів України
Заклад	Київська державна консерваторія імені П. І. Чайковського
Нагороди
Вчене звання	професор[d]

Микола Васильович Дремлюга (нар. 2 (15) липня 1917(19170715)^[1], Бутурлинівка — 18 грудня 1998) — український композитор, педагог, музично-громадський діяч, член Національної спілки композиторів України.

Біографія

Народився 2 (15 липня) 1917 року в селі Бутурлинівці (нині місто Воронезької області Росії) в учительській родині (батько викладав математику, мати — літературу). Микола досконало оволодів французькою та німецькою мовами, читав в оригіналі Шиллера, Ґете, Новаліса, Віланда, брав уроки гри на фортепіано у піаніста Г. Беклемішева. Проте, за наполяганням батька вступив на факультет хімічного машинобудування Київського індустріального інституту (нині НТУУ «КПІ»), який закінчив у 1939 році. Під час навчання в КПІ Микола Дремлюга продовжував займатися музикою — виступав на концертах, виконуючи віртуозні прелюдії Сергія Рахманінова, створював власні композиції^[2].

В 1946 році закінчив Київську консерваторію по класу композиції Л. Ревуцького та історико-теоретичний факультет. Ще студентом у 1944 році був прийнятий до Спілки композиторів України. В 1949 році закінчив аспірантуру. З 1946 року — викладач на історико-теоретичному та композиторському факультетах Київської консерваторії, з 1965 року доцент, з 1978 року професор.

Дружина (з 1955 року) — літературознавиця, кандидат філологічних наук Валентина Крементуло (1923—2018)^[3].

Помер 18 грудня 1998 року. Похований разом з дружиною в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′1.20″ пн. ш. 30°30′5.50″ сх. д. / 50.4170000° пн. ш. 30.5015278° сх. д. / 50.4170000; 30.5015278).

Вшанування пам'яті

15 липня 2017 року на державному рівні в Україні відзначалась пам'ятна дата — 100 років з дня народження Миколи Дремлюги (1917—1998), композитора, громадського діяча, народного артиста України.^[4]

Твори

кантати:

«На оновленій землі» (слова І. Франка, В. Бичка, В. Сосюри, 1963), «На колгоспних полях» (слова О. Новицького, 1966),
ораторія «Ленін» (1970);

для симфонічного оркестру

цикл симфонічних поем «Батьківщина»
сюїта «В Польщі» (1962),
«Болгарська поема» (1966),
«Лірична поема» (1966),
«Пороніно» (1961),
6 симфоній (1968, 1971,1978,1983,1986,1991);
поема «Пісня про мир» (1977);

концерти для інструментів з оркестром:

для фортепіано (1965),
2 для труби (1976, 1977),
2 для скрипки (1984,1991),
для бандури (1985),
для гобоя (1992),

для інструментів соло

для фортепіано цикл «Зима», «Весняна сюїта», «Фортепіанний альбом», прелюдії та ін.;
для віолончелі — Поема,
для скрипки — Соната,
для гітари — Соната,
для бандури — З сонати, 3 сюїти. Дума та ін.;

вокальні цикли

на сл. Ф. Петрарки, В. Шекспіра, А. Міцкевича, Омара Хайяма, В. Сосюри, М. Рильського, Лесі Українки;
романси (понад 80) на сл. Мікеланджело, П.Ронсара, П.Елюара, Х. Р. Хіменеса, О.Пушкіна, І.Буніна, І.Франка, Т.Масенка, Л.Вишеславського, Дм. Павличка, А.Демиденка та ін.;

концертні обробки народних пісень для голосу з фортепіано (бл. 100),

хори — цикл «Пори року» (сл. Д.Луценка та О.Марунич);

пісні — «Рідне місто моє» (сл. О.Ющенка), «На Дніпрі» (сл. Д.Луценка), «Незабудки» (сл. Л.Реви), «За рікою тільки вишні» (сл. Б.Олійника) та ін.,