Дрозд Валентин Петрович

Дрозд Валентин Петрович
Дрозд Валентин Петрович
біл. Валянцін Пятровіч Дрозд
Народження	16 вересня 1906 ; Буда-Кошельово, Рогачовський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія
Смерть	29 січня 1943 (36 років) ; Кронштадт, Ленінград, РРФСР, СРСР ; утоплення
Поховання	Козацьке кладовище Олександро-Невської лавриd
Країна	СРСР
Освіта	Санкт-Петербурзький військово-морський інститут (1928)
Партія	КПРС
Звання	віцеадмірал[d]
Командування	Північний флот
Війни / битви	громадянська війна в Іспанії і німецько-радянська війна
Нагороди

Валентин Петрович Дрозд (16 вересня 1906 року, с. Буда-Кошельово, Могильовська губернія, Російська імперія — 29 січня 1943 року, м. Кронштадт, СРСР) — радянський флотоводець білоруського походження, віцеадмірал (1941).

Біографія

Народився в селянській родині в Білорусі. Служив у ВМФ СРСР з 1925 року. У 1925 році закінчив Військово-морське училище імені М. В. Фрунзе^[1]. Потім служив на Балтійському флоті штурманом есмінця «Володарський». Потім був командиром цього есмінця, пізніше служив помічником командира лінкора «Марат». Учасник Громадянської війни в Іспанії, у 1936—1937 роках служив військовим радником у ВМФ республіканців. Був нагороджений орденом Леніна та орденом Червоного Прапора.

Із листопада 1937 року — командир бригади есмінців на Балтійському флоті.

У травні 1938 — липні 1940 року — командувач Північним флотом. Був знятий з посади за помилки в командуванні під час радянсько-фінської війни і з пониженням призначений начальником Чорноморського вищого військово-морського училища^[1]. У лютому 1941 року був призначений командиром загону легких сил Балтійського флоту.

Під час німецько-радянської війни командував ескадрою на Балтійському флоті. Брав участь у евакуації флоту з Талліна та обороні Ленінграда. Загинув 29 січня 1943 року в Кронштадті під час німецького артилерійського обстрілу. Автомобіль адмірала провалився під лід і він загинув. Похований в Олександро-Невській лаврі.