Дубров Борис Іванович

Дубров Борис Іванович
Народився	1930  Березі́вка, Одеська область
Діяльність	журналіст
Alma mater	ОНУ ім. І. І. Мечникова
Партія	КПРС

Бори́с Іва́нович Дубро́в (нар. 09 травня 1930(19300509), Березівка, Одеська область, Українська РСР, СРСР) — український журналіст. (пом. 22 травня 2023(20230522), Одеса, Україна

Член Спілки журналістів СРСР.

Борис Іванович Дубров народився в сім'ї робітника. 1949 року закінчив Одеський технікум радянської торгівлі (нині — Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу). Після цього працював інспектором облторгу в Тернополі. Від 1950 року — завідувач відділу культури тернопільської обласної газети «Вільне життя». Після служби в Радянській армії, від 1954 року Дубров працював в одеській обласній газеті «Чорноморська комуна» (нині «Чорноморські новини»). З невеликими перервами пропрацював у цій газеті понад тридцять років.

Закінчив заочно філологічний факультет Одеського державного університету. Був членом КПРС із 1952 року.

Має двох дітей — сина та доньку, онука та онучку. Син, Микола Борисович Дубров, також журналіст — редактор журналу «Суднобудування та судноремонт». Онук, Гліб Миколайович Дубров — адвокат в Одесі^[1].

Перші публікації Дуброва з'явилися на сторінках районної газети «Степова комуна» (Березівка). 1949 року почав друкувати нариси й оповідання в газетах України. Від 1959 року друкувався в центральній періодичній пресі СРСР.

Автор збірок нарисів і оповідань «У великому поході» (1961), «Чорноморська квітка» (1965), «Євген Овчар» (1966), «Повість про хоробрих» (1967), «Солдатська слава» (1970), збірки новел «Призьба Посмітного», збірки гуморесок «З кожної епохи — сміху потрохи» (2005).

2007 року в одеському видавництві «Астропринт» вийшла книжка Бориса Дуброва «Все, що мав у житті…» Автор визначив її жанр як «документальна повість-спогад ветерана української журналістики». Це двадцята книга Бориса Івановича.

• Лауреат премії імені Євгена Петрова за книжку «Солдатська слава».
• Лауреат премії імені Макара Посмітного за книжку «Призьба Посмітного».
• Лауреат Всеукраїнського журналістського конкурсу 2001 року за твори «Любимець моря» та «На поклик Вітчизни».

• Борис Іванович Дубров [Архівовано 21 травня 2009 у Wayback Machine.] // Солдатська Слава.
• Зустріч земляків // Одеські вісті. — 2007. — 13 вересня.
• «Я обрав би знову…» // Одеські вісті. — 2007. — 22 вересня.
• Художня література. Критика. Літературознавство. (2005): Рекомендаційний бібліографічний покажчик. — Київ, 2006. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про журналіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.