Дудченко Микола Якович

Дудченко Микола Якович
Дудченко Микола Якович
Народження	14 серпня 1949 (75 років) ; Улянівка, Скадовський район, Херсонська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР; Україна; Росія
Жанр	пейзаж і портрет
Навчання	Кримське художнє училище імені Миколи Самокиша (1967) і Харківський художньо-промисловий інститут (1972)
Вчитель	Шипов Анатолій Миколайович і Хмельницький Олександр Анатолійович
Діяльність	художник, викладач
Член	Спілка радянських художників України і Спілка художників Росіїd
Діти	Дудченко Андрій Миколайович
Роботи в колекції	Національний художній музей України, Севастопольський художній музей імені Михайла Крошицького, Сімферопольський художній музей, Музей мистецтв Прикарпаття, Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького і Музей Світового океануd
Нагороди

Микола Якович Ду́дченко (нар. 14 серпня 1949, Улянівка) — український і російський художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1978 року^[1] та Спілки художників Росії^[2]; почесний член з 2016 року, член-кореспондент з 2021 року, академік з 2024 року Російської академії мистецтв (Південне регіональне відділення)^[2]. Чоловік художниці Олени Молчанової, батько художника Андрія Дудченка^[1].

Життєпис

Народився 14 серпня 1949 року в селі Улянівці Скадовського району Херсонської області (нині Україна). Протягом 1964—1967 років навчався у Кримському художньому училищі імені Миколи Самокиша, де був учнем Анатолія Шипова; 1972 року закінчив відділення монументально-декоративного мистецтва Харківського художньо-промислового інституту, де був учнем Олександра Хмельницького, Євгена Бикова^[2].

Мешкав у Євпаторії в будинку на вулиці 60 років СРСР, № 3, квартира № 55^[3]; пізніше у Сімферополі в будинку на вулиці Бетховена, № 113, квартира № 26^[4].

З 2004 року — викладач (доцент з 2008 року); у 2013—2014 роках — директор Кримської філії Національної Академії образотворчого мистецтва та архітектури. Одночасно протягом 2006—2013 років обіймав посаду заступника Голови Кримської організації Національної спілки художників України. З 2015 року — Президент Творчого об'єднання південноруських художників у Севастополі^[2].

Творчість

Працює у галузях станкового (пише пейзажі, портрети) та монументального живопису (створює вітражі, розписи), станкової графіки. Використовує техніки: холодна енкавстика, акварель, пастель, офорт, літографія, колаж^[1]. Серед робіт:

живопис

«Автопортрет» (1980);
«Сім'я» (1980);
«В. Філатов» (1984);
«Старосільський пейзаж» (1988);
«Радониця (Золотослов)» (1989);
цикл «Сільський іконостас» (1989—1997);
серія «Кримські пейзажі» (1989—2002);
серія «Севастопольський пленер» (2002—2006);
«Автопортрет» (2004);
«Балаклавська бухта» (2006);
«Рибацька слобода» (2006);
«Ранок у Балаклаві» (2006);
«Бахчисарайський палац» (2006);
«Балаклава» (2006);
«Портрет Молчанова у народному костюмі» (2008);
«Феофанія» (2008);
«Андрій у Ласпі» (2013);
«Вечір у Херсонесі» (2017);
«Будинок художника-баталіста Юрія Волкова» (2018);
«Севастопольський балкон» (2022);

графіка

«Квітень у Севастополі» (1983—1993, офорти);
«Георгій» (1989, літографія);
«Михайло» (1989, літографія);
«Янгол» (1990);
«Кримські акварелі» (1996—2005, офорти);
«Вефсанда» (2000, акварель).

монументальні твори

вітраж «Пісня» у пансіонаті «Золотий берег» (1974);
розписи у Євпаторії: «Піонерія», «Гімнасти» (обидва — 1976, середня школа № 12), «Дружба народів» (1977, середня школа № 8), «Осінь» (1978, санаторій «Євпаторія»), «Мир» (1985) і «Сім'я» (1986; обидва — Палац одружень);
панно «Материнство» у пологовому будинку Євпаторії (1979).

Автор ілюстрацій до повісті «До побачення, хлопчики» Бориса Балтера (2007)^[1].

Брав участь у всеукраїнських, всесоюзних і міжнародних художніх виставках та пленерах з 1972 року. Персональні виставки провів на острові грецькому Криті у 1997 році, у Сімферополі у 2000 році, в Ялті у 2000, 2003, 2005 роках^[1].

Роботи майстра зберігаються у Національному художньому музеї України в Києві, Севастопольському художньому музеї імені Михайла Крошицького, Сімферопольському художньому музеї, Музеї мистецтв Прикарпаття в Івано-Франківську, Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Возницького^[1], Музеї Світового океану в Калінінграді, також у приватних колекціях Греції, Німеччини, Росії^[2].

Автор статей до Енциклопедії сучасної України^[5].

Відзнаки

почесні звання

Заслужений художник України (2007; за значний особистий внесок у розвиток української культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки і високу професійну майстерність)^[6];
Заслужений художник Автономної Республіки Крим (2007)^[2];
Народний художник Республіки Крим^[7];

премії

Премія у галузі мистецтва Автономної Республіки Крим (2003)^[2];
Державна премія Автономної Республіки Крим (2003, за серію кримських пейзажів)^[8];
Премія імені Семена Дувана в номінації «Живопис» (2010)^[2];
Друга премія Всеросійського конкурсу «За чисту Воду» (2014, Сочі)^[2];

медалі

Медаль Міжнародного Фонду «Культурне надбання» — «За майстерність» (2010, Санкт-Петербург)^[2];
Медаль Російської академії мистецтв «Шувалов» (2015)^[2];

дипломи, грамоти

Дипломи Гран–Прі, I та V бієнале камерної акварелі Криму (1996; 2004)^[2];
Почесна грамота Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (2003)^[2];
Почесний Диплом Міжнародного Фонду «Культурне надбання» (2010)^[2];
Диплом південного регіонального відділення Російської академії мистецтв «За внесок у розвиток образотворчого мистецтва півдня Росії» (2014)^[2].