Дятленко Микола Дмитрович

|портрет= |Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Микола Дмитрович Дятленко
Народився	26 листопада 1914(1914-11-26) Куличка
Помер	11 жовтня 1996(1996-10-11) (81 рік) Київ
Діяльність	перекладач
Alma mater	Київський університет
Галузь	історія
Науковий ступінь	кандидат історичних наук
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди

Микола Дмитрович Дятленко (26 листопада 1914, Куличка — 11 жовтня 1996, Київ) — український історик, дослідник історії України періоду Другої світової війни, кандидат історичних наук; перекладач, член Спілки письменників України^[1].

Народився 26 листопада 1914 року в селі Куличці (нині Лебединського району Сумської області)^[2]. Учасник німецько-радянської війни, напередодні якої був студентом факультету західних мов і літератур Київського університету. Проходив службу при 7-му відділі Політуправління ряду фронтів, який займався агітацією ворожих військ здаватися в полон та співпрацювати. Микола Дмитрович брав безпосередню участь у цій роботі, зокрема був літературним працівником газети для німецьких солдатів «Солдатська правда». Був перекладачем на допиті генерал-фельдмаршала Паулюса^[3]. За бойові заслуги нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, сімома медалями^[1].

1946 року закінчив філологічний факультет Київського державного університету. У 1946–1950 роках працював у Міністерстві закордонних справ УРСР, у 1950–1951 роках — завідувач відділу журналу «Україна», у 1951–1952 роках — редактор журналу «Більшовик України». 1955 року закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС, де спеціалізувався в галузі історії міжнародних відносин і світового робітничого та національно-визвольного руху. У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Боротьба СРСР проти використання Сполученими Штатами Америки ООН як засобу агресії проти Китаю та Кореї (1950—1953 рр.)». У 1955–1959 роках — редактор журналу «Комуніст України», завідувач редакцією «Української радянської енциклопедії», у 1959–1964 роках — на творчій роботі (літератор-перекладач). У 1964–1974 роках — старший науковий співробітник відділів історії зарубіжних країн Сходу, нової та новітньої історії, Великої Вітчизняної війни Інституту історії АН УРСР. У цей період був співавтором праць:

• Україна і Близький та Середній Схід. — Київ, 1968;
• Міжнародна солідарність в боротьбі проти фашизму. 1933—1945 рр. — Київ, 1970^[2].

З 1974 року на творчій роботі. Помер у 1996 році^[4].

• Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник / Серія «Українські історики». — Випуск 1. — Київ, 1998.