Діана Штайн

Діана Штайн
Діана Штайн (2024)
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьтеатральна режисерка, драматургиня, сценографка, авторка текстів пісень та виконавиця
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Знання мовукраїнська і англійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтdianastein.com

Діана Штайн (також відома як Діана Айше; нар. ???) — театральна режисерка, драматургиня, сценографка, авторка текстів пісень та виконавиця[1][2]. У своїх проєктах поєднує режисуру, сценографію та літературну творчість[3]. Працювала з такими установами, як Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка[4][5][6], Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка[7][8][9] та Національний центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса[10][11]. Окрім театральної діяльності, займається розвитком проєкту «Duskhaus» у Німеччині.

Ранні роки та освіта

Виросла в Україні. В юності провела рік, навчаючись у Сполучених Штатах[12][13].

Здобула ступінь бакалавра з психології та англійської мови і літератури у 2009 році та ступінь магістра з психології у 2010 році в Дніпровському національному університеті ім. Олеся Гончара[12][14]. Пройшла акторський курс у театрі «Віримо!». Згодом навчалася театральній режисурі в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого, де у 2014 році завершила навчання на бакалавраті, а у 2015 році отримала ступінь магістра[12][13].

У цей період ініціювала створення театру «Aparté», у якому ставила експериментальні постановки[12][15]. Також брала участь у проєктах у галузі візуального мистецтва, організовувала спеціалізовані арт-заходи та співпрацювала з українськими художниками, дизайнерами і фотографами, зокрема беручи участь у художніх проєктах та комерційних фотосесіях[12].

Кар’єра

Робота Діани Штайн охоплює режисуру, написання п’єс, створення текстів пісень, музичні проєкти, виконавство та літературний переклад[3][16][17][18]. Її проєкти включають незалежний експериментальний театр[2], постановки на національній сцені[5][19][20] та міжнародні колаборації[1][21][22]. Штайн ініціювала та очолила театр «Aparté», для якого створила оригінальні драматургічні тексти, адаптації літературної класики та поставила понад десять експериментальних вистав, зокрема «Здрастуйте, це Макс» (за п’єсою Ханоха Левіна), «Гра» (за п’єсою Семюела Беккета), «Коханець» (Гарольд Пінтер) та «Експериментальний світ» (за творами Пера Лагерквіста). Її роботи цього періоду вирізнялися експериментальною сценографією та концептуальними інноваціями[15][23][24].

Згодом Штайн розширила свою діяльність, розпочавши співпрацю з державними театрами, зокрема працюючи в трупі Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка («Усі мої сини» Артура Міллера[25],«Подорож Аліси до Швейцарії» Лукаса Берфуса[26] та «Санація» Вацлава Гавела – як асистентка режисера[27]). Паралельно як режисерка реалізовувала незалежні проєкти, зокрема мультимедійну виставу «pOST bLOCK», створену в форматі site-specific і представлену в Музеї духовних скарбів України. Ця робота досліджувала тему міської ідентичності[28][29]. В жанрі абсурдистського театру працювала над постановкою двох версій вистави «Картин не буде» за мотивами повісті «Стара» Даниїла Хармса (Художній центр ім. Івана Козловського Національного академічного театру оперети, 2013[30]; Національний центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса, 2015)[10][17][16][20][31].

У Дніпровському національному академічному українському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка Штайн поставила «Маленькі подружні злочини» (2014) за п’єсою Еріка-Емманюеля Шмітта[32][33][34][35] та «Гедду Габлер» (2015) за п’єсою Генріка Ібсена[13][36][37][38]. За постановку «Маленькі подружні злочини» отримала нагороду за найкращий дебют на театральному фестивалі «Січеславна» у 2014 році[39][40]. Обидві постановки мали схвальні рецензії критиків[32][36].

У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка поставила музичну виставу «Джельсоміно в країні брехунів» (2016–2018), для якої написала сценічну адаптацію та тексти оригінальних пісень[3][5][41][42][43]. Також Штайн заснувала в театрі лабораторію Actor’s Multilingual Performance Lab, що досліджувала зв’язок між мовною адаптацією та акторською грою. На основі програми було створено англомовну виставу Farewell Cabaret (2020–2021), де Штайн виступила як режисерка, драматургиня, авторка текстів пісень та виконавиця[44].

Її роботи, включно з «Картин не буде», були представлені на культурних подіях, таких як міжнародний фестиваль GOGOLFEST, та здобули визнання, зокрема номінацію на театральну премію «Київська пектораль»[31][45][46][47].

У 2022-2023 роках Штайн брала участь у керівництві міжнародним театральним фестивалем у Тель-Авіві (Tel Aviv International Theatre Festival, TAITF), формуючи його художню програму.

Нині Штайн проживає в Німеччині. Її досвід співпраці з національними театрами,[48] провідними європейськими культурними організаціями[49] та міжнародними артистами сформував її міждисциплінарний підхід[44]. Зараз Штайн розвиває проєкт Duskhaus в Німеччині.

Адвокація, міжнародна співпраця та освітні проєкти

Діана Штайн активно долучалася до підтримки незалежного театру та культурних ініціатив, співпрацювала з такими організаціями, як Європейська театральна конвенція (European Theatre Convention, ETC), Міжнародна мережа сучасного виконавського мистецтва (International Network for Contemporary Performing Arts, IETM) та Східноєвропейська платформа виконавських мистецтв (East European Performing Arts Platform, EEPAP)[1][22]. Відіграла ключову роль у створенні першої онлайн-платформи для театру в Україні, яка надавала ресурси незалежним митцям та театральним інституціям. Також Штайн брала участь у дискусіях під час зустрічі IETM Satellite Meeting у Києві, зміцнюючи зв’язки між українськими та міжнародними театральними професіоналами[50][51][52]. Її діяльність у рамках Робочої групи для незалежних театрів та участь у круглих столах, організованих Національною спілкою театральних діячів України (НСТДУ), були спрямовані на вирішення системних проблем у театральній галузі[53][54].

На міжнародній арені Штайн співпрацювала з інституціями, що підтримують міжкультурний обмін, зокрема з Ґете-Інститутом, брала участь у пленарних засіданнях IETM [55] та конференціях ETC[56][57]. Працювала в театрі Schauspielhaus Graz у місті Грац (Австрія), брала участь у проєктах Cactus Land (за романом Ентоні Ллойда) та Benefiz (за п’єсою Інґрід Лаузунд), [1][21][58] а також у Context Theatre в Ізраїлі, де працювала над постановкою «Кнопка» Йосефа Бар-Йосефа[12][13].

Штайн інтегрувала театральні практики в освітній процес, створила та керувала ініціативами, такими як Foreign Language Through Drama та семінарами з драматичної педагогіки, використовуючи театр як інструмент навчання[59]. Вела освітні програми в Aparté Theatre Studio та була лектором в Ресурсному центрі імені Джанет С. Демірей (JCD ETRC) в Києві, який підтримується Посольством США[24]. У театральній студії «Aparté» проводила курс «Сучасні інтерпретації літературної класики», в рамках якого вела обговорення та пропонувала нові підходи до класичних текстів[12].

Режисерські роботи

Переклади

Примітки

  1. а б в г Theatre is Dialogue - Dialogue of Cultures: Diana Aishe Short Bio (англ.). Офіційний сайт Європейської театральної конвенції за підтримки Creative Europe. Процитовано 12 січня 2025 року.
  2. а б "Протокол засідання Комітету № 25 від 25 листопада 2015 року". Верховна Рада України. Процитовано 12 січня 2025 року.
  3. а б в Полищук, Татьяна (21 грудня 2017). «Франковцы в поисках правды». День. Процитовано 12 січня 2025 року.
  4. «Джельсоміно в Країні Брехунів». Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. Процитовано 12 січня 2025 року.
  5. а б в "У Київському театрі імені Франка відбулася прем’єра за мотивами казки Джанні Родарі". Дзеркало тижня. Процитовано 12 січня 2025 року.
  6. «Джельсоміно в Країні Брехунів». Цифровий театральний архів України, Національна спілка театральних діячів України. Процитовано 12 січня 2025 року.
  7. «Гедда Ґаблер». Цифровий театральний архів України, Національна спілка театральних діячів України. Процитовано 12 січня 2025 року.
  8. «Куди піти сьогодні в Дніпрі. Афіша четверга». Дніпропетровська обласна державна адміністрація. 20 жовтня 2016 року.
  9. «Якби Гамлет був жінкою: у Театрі ім. Шевченка покажуть експериментальний проєкт». Дніпропетровська обласна державна адміністрація. 4 жовтня 2016 року. Процитовано 12 січня 2025 року.
  10. а б «Картин не буде». Національний центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса. Процитовано 12 січня 2025 року.
  11. «Мистецтво: поточний бібліографічний список» (PDF). Т. Випуск 2. Міністерство культури України, Національна парламентська бібліотека України, Інформаційний центр культури та мистецтва. 2016 рік. с. 38—39. Процитовано 12 січня 2025 року.
  12. а б в г д е ж и Мякотенко, Валерій (4 червня 2015 року). «Діана Айше: Історії з бородою». Суспільне Дніпро. Інтерв’ю з Валерієм Мякотенко, Заслуженим працівником культури України, автором та ведучим телевізійної програми на каналі 51 Дніпро ТВ. 0:46, 1:12, 9:20, 15:10, 17:09, 19:10, 19:46. Процитовано 13 січня 2025 року.
  13. а б в г «Норвезький трагіфарс на українській сцені». 11 Канал. 4 червня 2015 року. 0:03, 0:40, 0:52. Процитовано 13 січня 2025 року.
  14. «Профіль режисера театру Діани Айше». Онлайн-театральна платформа Theatre.love. Архівовано: 1 грудня 2022 року. Процитовано 13 січня 2025 року.
  15. а б Раскина, Ольга (9 квітня 2010 року). Обворожительный мир театра «Aparte»". Газета Лица. Процитовано 13 січня 2025 року.
  16. а б Найдюк, Олеся (9 лютого 2016 року). "Вірус тоталітаризму". День (газета). Випуск № 21, 2016 рік. Процитовано 13 січня 2025 року.
  17. а б "В Киеве покажут музыкальный перформанс 'Картин не будет' по Хармсу". Офіційний сайт Даниїла Хармса. Процитовано 13 січня 2025 року.
  18. а б "ProART: 'The Magic Voice of Gelsomino' at the National Ivan Franko Theater" (англ.). UATV English, Програма ProART. Оригінальна трансляція: 12 березня 2018 року. Процитовано 13 січня 2025 року.
  19. "Джельсомино в стране лжецов". Vgorode.ua. Процитовано 13 січня 2025 року.
  20. а б Морозова, Любов (28 січня 2016 року). "Музичне меню: 28 січня – 3 лютого". Лівий берег (LB.ua). Процитовано 13 січня 2025 року.
  21. а б "E-Mail aus Kiew, von Diana Aishe, Regisseurin und ehemalige ETC-Stipendiatin am Schauspielhaus Graz" (PDF) (нім.). Європейська театральна конвенція за підтримки Creative Europe. Процитовано 13 січня 2025 року.
  22. а б "Міжнародний круглий стіл на тему 'Європейські мережі і платформи'". Громадський простір. Процитовано 13 січня 2025 року.
  23. Романченко, Крістіна (17 листопада 2008 року). "Дніпропетровська прем’єра „Гри” Семюела Беккета". Дніпроград. Архів оригіналу за 26 серпня 2011 року. Процитовано 13 січня 2025 року.
  24. а б "Diana Aishe's Short Bio". ETC Magazine, “In Focus: Ukraine. European Networking with Ukrainian Theatres and Theatre Makers” (англ.). 2014. с. 20. Процитовано 14 січня 2025 року.
  25. "Всі мої сини, А.Міллер". Цифровий театральний архів України. Національна спілка театральних діячів України. Процитовано 13 січня 2025 року.
  26. "Подорож Аліси до Швейцарії, Л. Барфус". Цифровий театральний архів України. Національна спілка театральних діячів України. Процитовано 13 січня 2025 року.
  27. "Санація, В. Гавел". Цифровий театральний архів України. Національна спілка театральних діячів України. Процитовано 13 січня 2025 року.
  28. Морозова, Любов (28 жовтня 2014 року). "Симфонії Донбасу". LB.ua. Процитовано 13 січня 2025 року.
  29. а б "Форум мистецтва Донбаса в Києві". 5 Канал. Оригінальний ефір: 28 жовтня 2014 року. Процитовано 14 січня 2025 року.
  30. "Картин не будет". Офіційний сайт Даниїла Хармса. Процитовано 13 січня 2025 року.
  31. а б Гоцуляк, Станіслав (25 вересня 2016 року). "У виставі «Картин не буде» «Гогольфест» повернувся до містики Хармсa". Gre4ka. Процитовано 13 січня 2025 року.
  32. а б Нікітенко, Катерина. "Рецензія на виставу Маленькі подружні злочини Сповідь у театральних рамках". Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 19 липня 2017 року. Процитовано 13 січня 2025 року.
  33. Шевченко, Віктор (22 квітня 2014 року). "Відкриття 97-го театрального сезону". Дніпро Вечірній. Процитовано 13 січня 2025 року.
  34. Кокошко, Юлианна (22 квітня 2014 року). "Союз любящих убийц". Дніпро Вечірній. Процитовано 13 січня 2025 року.
  35. "У театрі Шевченка розслідували «маленькі подружні злочини»". 34 Канал. Оригінальна трансляція: 10 квітня 2014 року. Процитовано 13 січня 2025 року.
  36. а б "Красивой женщине давать скучать опасно". Дніпро Вечірній. 11 червня 2015 року. Процитовано 13 січня 2025 року.
  37. "В Днепре покажут экспериментальный спектакль с Гамлетом, сменившим пол". Новости Днепра. 16 лютого 2017 року. Процитовано 13 січня 2025 року.
  38. "Презентують спектакль «Гедда Габлер»". 34 канал. Оригінальна трансляція: 3 червня 2015 року. Процитовано 13 січня 2025 року.
  39. Шевченко, Віктор (Серпень 2018 року). "Творчий шлях першого державного драматичного театру України" (PDF). Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка. с. 18. Процитовано 13 січня 2025 року.
  40. "Дніпровський академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Шевченка у вересні святкує 100-річчя". MD-eksperiment. 15 вересня 2018 року. Процитовано 13 січня 2025 року.
  41. "Театр Франка готує на свята виставу за казкою Джанні Родарі". Укрінформ. 21 грудня 2017 року. Процитовано 13 січня 2025 року.
  42. Тетеріна, Олександра (16 листопада 2018 року). "Джельсоміно в Країні Брехунів: Як люди пишуть хлібом". Yabl. Процитовано 13 січня 2025 року.
  43. Власова, Алла. "Життя - територія вибору…". Офіційна сторінка Національного театру імені Івана Франка в Facebook. Процитовано 13 січня 2025 року.
  44. а б Dubowski, Lauren (16 квітня 2019 року). "ETC and Ukrainian Theatre: A Dialogue of Art, Change, and Support". The Theatre Times (англ.). Процитовано 13 січня 2025 року.
  45. Гайшенец, Анастасія (4 жовтня 2016 року). "Театральна програма Гогольfest-2016: бруд і ніжність". (LB.ua). Процитовано 13 січня 2025 року.
  46. "Гогольфест: Вавилон". InKyiv. 23 вересня 2016 року. Процитовано 13 січня 2025 року.
  47. "Музичний перформанс «Картин не будет» (реж. Діана Айше, театр Aparte) на фестивалі сучасного мистецтва Гогольфест 2016, Київ, Україна". Сторінка GogolFest на Flickr. 25 вересня 2016 року. Процитовано 13 січня 2025 року.
  48. "Діана Айше". Цифровий театральний архів України. Національна спілка театральних діячів України. Процитовано 13 січня 2025 року.
  49. "Public Speaking Agenda and Presenters at Newsround Amsterdam at Plenary Meeting 2016" (PDF) (англ.). International Network for Contemporary Performing Arts (IETM). с. 3. Процитовано 13 січня 2025 року.
  50. "Розпочинає роботу двомовний онлайн-портал, який відкриє український театр для Європи - ініціатори". Український кризовий медіа-центр. 27 березня 2017 року. Процитовано 14 січня 2025 року.
  51. "Ukrainian theatres go online to engage with European colleagues". Ukraine Crisis Media Center (англ.). 27 березня 2017 року. Процитовано 14 січня 2025 року.
  52. "Брифінги та прес-конференції у Києві". Київська міська адміністрація. 26 березня 2017 року. Процитовано 14 січня 2025 року.
  53. "Робоча група недержавних театрів при НСТДУ". Національна спілка театральних діячів України. Процитовано 14 січня 2025 року.
  54. "Науковий вісник Курбасівські читання" (PDF). Національний центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса. 2017 рік. с. 80. Процитовано 14 січня 2025 року.
  55. Гоманюк, Николай. "Близость к IETM". South Ukrainian Culture (SOUC). Архів оригіналу за 18 грудня 2024 року. Процитовано 14 січня 2025 року.
  56. "Український театр: шлях до себе" (PDF). Аналітичне і соціологічне дослідження, замовлене Гільдією незалежних театрів України. Київ. 2018 рік. с. 44—45. Процитовано 14 січня 2025 року.
  57. Чужинова, Ірина (2014 рік). "Супутній інтерес". Журнал "Український Театр". Журнал "Український Театр". Випуск 6. с. 40—41. Процитовано 14 січня 2025 року.
  58. "ETC Theaters, Theater Makers' Profiles". ETC Magazine, Awakening - New horizons in the independent theatre scene in Ukraine (англ.). 2016. с. 30—31. Процитовано 14 січня 2025 року.
  59. "Играя по-английски". Міський сайт Дніпра. 9 вересня 2009 року. Процитовано 14 січня 2025 року.
  60. "Тіас, якого театралізували". АртВертеп. 27 жовтня 2007 року. Процитовано 14 січня 2025 року.
  61. Брегман, Евгений. "Aparte". Дніпроград. Архів оригіналу за Архівовано: 31 липня 2014 року. Процитовано 14 січня 2025 року.
  62. Малахова, Наталія (4 червня 2012 року). "В стиле A la Ru". Look At Me. Процитовано 14 січня 2025 року.
  63. "В театре имени Шевченко: интриги, страсти, самоубийства". Дніпро Вечірній. 2 червня 2015 року. Процитовано 14 січня 2025 року.
  64. "Джельсоміно в Країні Брехунів". Сторінка спектаклю на онлайн-театральній платформі Theatre.love. Архів оригіналу за Архівовано: 3 лютого 2020 року. Процитовано 14 січня 2025 року.
  65. "Уолтер Айзексон: Бенджамин Франклин. Биография". Видавництво "Манн, Іванов і Фербер". Процитовано 14 січня 2025 року.
  66. "Уолтер Айзексон: Бенджамин Франклин. Биография". Онлайн магазин Лабіринт. Процитовано 14 січня 2025 року.
  67. "Эффективное плавание". Видавництво "Манн, Іванов і Фербер". Процитовано 14 січня 2025 року.
  68. "Эффективное плавание. Методика тренировки пловцов и триатлетов". Онлайн магазин Лабіринт. Процитовано 14 січня 2025 року.

Зовнішні посилання

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya