Д-14 (десантний танк)

Д-14
Тип	експериментальна розробка на базі трактора розроблявся як десантний Схема: безбаштова моторно-трансмісійне відділення попереду, відділення управління та десантне відділення в середині і позаду
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	експериментальний, в експлуатацію не пішов
Оператори	СРСР
Війни	не брав участь
Історія виробництва
Розробник	на Московському залізничному ремонтному заводі (рос. МОЖЕРЕЗ)
Виготовлення	1931
Виготовлена кількість	1
Характеристики
Довжина	4920
Ширина	2342
Висота	2510
Обслуга	2
Десант	до 15 осіб в десантному відділенні
Броня	сталева, катана Лоб: 11 Борт: 11 Корма: 11 Дах: 6
Двигун	75 к.с.
Підвіска	блокована пружинна
Швидкість	шосе: 6 км/год
Прохідність	підйом: 25 град
Д-14 (десантний танк) у Вікісховищі

Д-14 — експериментальний танк (в деяких джерелах десантний бронетранспортер), який був розроблений в єдиному примірнику на Московському залізничному ремонтному заводі (рос. МОЖЕРЕЗ)

Д-14 задумувався як десантний танк^[1]. Для цього в десантному відділенні передбачалися місця для 15 бійців. Транспортною базою Д-14 слугувала база трактора, що вже випускався серійно на ХПЗ під назвою Комунар

За своєю будовою це був той самий трактор Комунар, обшитий протикулевою бронею. Із силовим відділенням попереду. В «кабіні» розташовувалися механік-водій і командир, в десантному відділення 15 членів десанту.

Для кругового огляду командир міг припіднятися в «вежку», яка дещо здіймалася над загальним дахом корпусу, і через віконця якої можна було здійснювати кругове спостереження за місцевістю.

Броньований корпус машини клепаний, коробчастої форми, збирався із катаних броньових листів товщиною 6 (дах) та 11 (бокова, лобна броня) мм без використання раціональних кутів нахилу. На лобовому бронелисті знаходилися шість вертикальних вхідних отворів повітрозабірників системи охолодження двигуна, які додатково прикривалися броньованими стулками. Для посадки і спішувания екіпажу та десанту в бортах машини були обладнані по троє дверей.

Тут і далі ТТХ повністю збігаються з ТТХ трактора Комінтерн, що серійно випускався на ХПЗ до 1931 року.

На машині використовувався бензиновий карбюраторний чотирициліндровий двигун рідинного охолодження потужністю 75 к. с. Паливний бак ємністю 284 л забезпечував запас ходу по шосе в 150 км.

Трансмісія — механічна, що включала конусну головну фрикційну муфту, триступеневу коробку передач, конічну головну передачу, дві бортові фрикційні муфти і два бортових редуктори.

Ходова частина машини — гусінна. Складалася з трьох кареток із сімома опорними котками, заднього ведучого колеса, переднього направляючого колеса з механізмом натягу і трьох підтримуючих котків^[2]. Підвіска — блокована пружинна, з двома пружинами на кожну з кареток.

Окрім можливості ведення вогню зі стрілецької зброї десанту через бокові бійниці, Д-14 було обладнано чотирма кульовими установками (по одній з кожного борту, на носі і на кормі) для можливого встановлення і ведення вогню з будь-якого з двох штатних ДП-29.

Броньовані трактори (Д-10, Д-11 і Д-14) здійснили марш на 95 км по перетятій місцевості, в ході якого виявлено

• Через відносно низьке розташування паливних баків на підйомах припиняється подача палива і машина глохне
• Вкрай незручний добір механіка-водія до двигуна і елементів трансмісії
• Через значний винос назад десантного відділення — значне перевантаження задніх кареток ходової частини
• Потрапляння частини вихлопних газів всередину машини

• Коротка історія російського шушпанцера. Броньовані трактори [Архівовано 10 серпня 2019 у Wayback Machine.]
• Артелерійський тягач ХПЗ "Комінтерн" — транспортна основа "десантних танків"
• Десантні бронетрактори серії "Д" [Архівовано 4 листопада 2019 у Wayback Machine.]
• Розвиток бронетранспортерів Росії від перших розробок до наших днів [Архівовано 4 листопада 2019 у Wayback Machine.]