Еласмотерій
Еласмоте́рій[1] (Elasmotherium) — викопний рід великих носорогів, який мешкав у Східній Європі, Центральній Азії та Східній Азії від пізнього міоцену до пізнього плейстоцену, з наймолодшими надійними датами приблизно 39 000 років тому. Це був останній представник Elasmotheriinae, групи носорогів, окремої від Rhinocerotinae, що містить сучасних носорогів[2]. Опис![]() Еласмотерія зазвичай реконструюють як шерстисту тварину, на основі шерсті, притаманної його сучасникам та представникам мегафауни, таким як мамути та шерстисті носороги. Однак іноді його зображують голим, як сучасних носорогів. У 1948 році російський палеонтолог Валентин Теряєв припустив, що він був напівводним з куполоподібним рогом і нагадував бегемота, оскільки тварина мала чотири пальці на ногах, як у болотяного тапіра, а не три, як в інших носорогів, але відтоді було доведено, що Elasmotherium мав лише три функціональні пальці[3], і реконструкція Теряєва не привернула великої наукової уваги[4]. Відомі зразки E. sibiricum досягають до 4,5 м завдовжки, до 2,5 м у плечах, в той час як E. caucasicum досягає щонайменше 5 м в довжину тіла з оціночною масою 3,5—5 тонн[3][5], що робить Elasmotherium найбільшими носорогами четвертинного періоду[2]. Ноги були непарнокопитні, передні довші за задні, з трьома пальцями та рудиментарною п'ятою п'ястковою кісткою[6]. Ріг![]() Традиційно вважається, що еласмотеріум мав кератиновий ріг, на що вказує круглий купол на лобі, з борознистою поверхнею глибиною 13 сантиметрів та окружністю 90 см. Борозни інтерпретуються як місця розташування кровоносних судин від тканин, що утворювали ріг[7][8]. У носорогів ріг не кріпиться до кістки, а росте з поверхні щільної шкірної тканини, створюючи кісткові нерівності та шорсткості[9]. Зовнішній шар ороговіває. Зі старінням шарів ріг втрачає діаметр через деградацію кератину під впливом ультрафіолету, висихання та природнього зношування. Однак відкладення меланіну та кальцію в центрі роблять кератин твердішим, що й надає рогу його характерної форми[9]. На спині, ймовірно, мав великий м'язовий горб, який, як вважається, підтримував важкий ріг[9]. Дослідження 2021 року демонструє, що черепний купол був досить крихким і погано підходив для підтримки великого рогу і більше вказував на менший ріг. Можливо купол міг функціонувати як своєрідна резонуюча камера, подібно до резонуючих камер у русінгорикса та у гребені гадрозавра[10]. Палеобіологія![]() ДієтаСучасні гіпсодонтні копитні ссавці, як правило, пасуться на відкритих просторах[11], а гіпсодонтія, можливо, є адаптацією до жування жорсткої, волокнистої трави[12]. Зношеність зубів Elasmotherium подібна до такої у білого носорога[13]. Вони обидва тримають голову низько над землею, що вказує на схожий спосіб життя і здатність діставати лише до низько ростучих рослин[8]. Еласмотерій мав зуби, що постійно росли, що, як правило, властиво гризунам[14]. На таку фізіологію зубів могло вплинути витягування їжі з вологого, зернистого ґрунту. Тому вважаться, що вони могли мешкати як у тундростепі, так і на берегах річок, подібно до їхніх сучасників — мамонтів[4]. РухливістьЕласмотерій мав кінцівки, подібні до білого носорога, який бігає зі швидкістю 30 км/год, розвиваючи максимальну швидкість 40—45 км/год. Однак еласмотерії мали вдвічі більшу вагу — близько 5 т — і, відповідно, мали більш обмежену ходу і рухливість, і, ймовірно, досягали набагато меншої швидкості. Слони, що важать 2,5—11 т, не можуть розвивати швидкість понад 20 км/год[15]. ВимиранняРаніше вважалося, що еласмотеріум вимер близько 200 000 років тому в результаті звичайного вимирання[2], але фрагменти черепа E. sibiricum з Павлодарської області Казахстану свідчать про його існування на Західносибірській рівнині близько 36 000—35 000 років тому[2]. Ізольовані рештки, датовані 50 000 роками тому, відомі з сибірських печер Смеловська і Батпак, ймовірно, затягнуті туди хижаком[16]. Цей час приблизно збігається з плейстоценовим вимиранням, під час якого вимерло багато видів ссавців з масою тіла понад 45 кілограмів. Це відбулося паралельно зі зміною клімату на більш прохолодний, що призвело до витіснення трав і злаків лишайниками та мохами, а також міграцією сучасних людей на цю територію[2]. Див. такожПримітки
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Еласмотерій
|
Portal di Ensiklopedia Dunia