Сліди перших людських поселень в Ель-Харрі датуються добою пізнього епіпалеоліту (близько 12 500 —9500 рр. до н. е.)[4] Одним з найбільш відомих поселень регіону є Шубайка-1 (заселена приблизно в 12 600 — 10 000 рр. до н. е.)[4][5], де були виявлені залишки найдавнішого хліба[6].
Геологія
Типовий пейзаж пустелі на сході Йорданії
Ель-Харра складається з вулканічних полів, утворених тектонічною активністю впродовж олігоцену та четвертинного періоду[7]. Поля Ель-Харри, що містять понад 800 вулканічних конусів і близько 140 дайк є найбільшими серед усіх вулканічних полів Аравійської плити[7][8]. Вулканічна активність в Ель-Харрі розпочалася за доби міоцену, а більш молодий етап виверження (на південно-східному кінці вулканічного поля) стався за пізнього плейстоцену і голоцену[9]. Епізоди вулканічних вивержень були також зафіксовані в письмових джерелах[10][11].
Географія
Вулканічне поле Ель-Харра з космосу
Північна (сирійська) частина пустелі утворена вулканічними полями Джебель-ед-Друз (Джебель-ель-Араб), Ель-Сафа та Діра-ель-Тулуль. ЇЇ кордони частково співпадають з історико-географічною областю Хавран, відомою ще з біблійних часів.
Йорданська частина вулкнічного поля проходить переважно східною провінцією Ель-Мафрак. Велика кількість базальту в навколишній місцевості сприяла утворенню особливої архтіектурної традиції регіону (місто Умм-ель-Джималь, пустельні замки тощо). За ініціативи уряду Йорданії, з 2019 року йорданська частина Ель-Харри входить до Попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[12].
Саудівська частина Ель-Харри простягається на 210 км завдовжки та 75 км завширшки в південно-східному напрямку. Вона досягає північного заходу долини Ваді-ес-Сірхан, закінчуючись на висоті 1100 м у горах Джебель-ель-Амуд (провінція Табук)[13][14], являючись одним з багатьох вулканічних полів, паралельних узбережжю Червоного моря.
Примітки
↑Ibrahim, K. (1993), The geological framework for the Harrat Ash-Shaam Basaltic Super-Group and its volcanotectonic evolution, Jordan: Bulletin 24, Geological Mapping Division, Natural Resources Authority
↑S.A. Ghazanfar, Vegetation of the Arabian Peninsula (Springer Science & Business Media, 1998) p 272.
↑ абRichter, Tobias (2017). Natufian and early Neolithic in the Black Desert. У Enzel, Yehouda; Bar-Yosef, Ofer (ред.). Quaternary of the Levant: Environments, Climate Change, and Humans. Cambridge: Cambridge University Press. с. 715—722. ISBN978-1-107-09046-0.
↑ абAl Kwatli, Mohamad Amer; Gillot, Pierre Yves; Lefèvre, Jean Claude; Hildenbrand, Anthony (1 вересня 2015). Morpho-structural analysis of Harrat Al Sham volcanic field Arabian plate (Syria, Jordan, and Saudi Arabia): methodology and application. Arabian Journal of Geosciences(англ.). 8 (9): 6867—6880. doi:10.1007/s12517-014-1731-1. ISSN1866-7538.
↑Peter Vincent, Saudi Arabia: An Environmental Overview (CRC Press, 2008) p22.
↑Centre, UNESCO World Heritage. The Jordanian ḥarrah. UNESCO World Heritage Centre(англ.). Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 26 липня 2021.
↑U.S. Geological Survey Professional Paper (U.S. Government Printing Office, 1989) pA152
↑Geological Survey Professional Paper, Volume 560, Part 1 (U.S. Government Printing Office, 1989)
.svg){kind=small}
