Еріх-Генріх Клосснер

Еріх-Генріх Клосснер
Erich-Heinrich Clößner
Народження	17 вересня 1888(1888-09-17) Гіссен, Гессен
Смерть	28 березня 1976(1976-03-28) (87 років) Констанц, Баден-Вюртемберг
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер  Рейхсвер  Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1907–1945
Звання	генерал від інфантерії
Командування	25-та піхотна дивізія 25-та моторизована дивізія LIII армійський корпус 2-га танкова армія IX армійський корпус
Війни / битви	Перша світова війна: Друга світова війна: Західний фронт Французька кампанія Східний фронт Операція «Барбаросса» Прикордонні битви (1941) Битва під Дубном Львівсько-Чернівецька операція Уманський котел Битва за Київ Операція «Тайфун» Брянська операція (1941) Тульська оборонна операція Тульська наступальна операція Ржевська битва Битва на Курській дузі
Нагороди
Еріх-Генріх Клосснер у Вікісховищі

Еріх-Генріх Клосснер (нім. Erich-Heinrich Clößner; нар. 17 вересня 1888, Гіссен, Гессен — пом. 28 березня 1976, Констанц, Баден-Вюртемберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії (1942) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1940). Учасник Першої та Другої світових війн.

Еріх-Генріх Клосснер народився 17 вересня 1888 року у містечку Гіссен у Великому герцогстві Гессен Німецької імперії. 14 березня 1907 року поступив на військову службу лейтенантом до 160-го Рейнського піхотного полку^[de] у Бонні. З 1 жовтня 1911 року ад'ютант батальйону.

З початком Першої світової війни у складі полку брав участь у боях на Західному фронті. 10 вересня 1914 року дістав поранення, тривалий час лікувався і тільки 25 квітня 1915 року повернувся на фронт до запасного батальйону свого полку. В подальшому служив на штабних та командних посадах на Західному фронті.

У міжвоєнний час Е.-Г. Клосснер служив у II військовому окрузі, потім у штабі 2-ї дивізії рейхсверу, згодом став командиром роти 5-го прусського піхотного полку. Звідсіля переведений до штабу 1-го командування групи, далі посідав різні посади у Веймарській республіці. З приходом до влади нацистів залишився у лавах збройних сил. У 1938 році після аншлюсу Австрії став головним генеральним інспектором Інсбрука.

15 жовтня 1939 року Е.-Г. Клосснер отримав посаду командира 25-ї піхотної дивізії, на чолі якої бився у Франції. З 15 листопада 1940 року дивізію переформували на 25-у моторизовану дивізію, якою він керував у ході німецького вторгнення до Радянського Союзу. Бився на південному напрямку наступу вермахту під Дубном, на Західній Україні, під Уманню, за Київ.

15 січня 1942 року призначений командиром LIII армійського корпусу. З квітня 1943 року керував 2-ю танковою армією, але у серпні через поразки в битві на Курській дузі відсторонений від посади та переведений до резерву фюрера. 15 жовтня 1943 року знову став командиром корпусу — цього разу IX армійського корпусу 3-ї танкової армії генерал-полковника Г.-Г. Райнхардта, що діяв на вітебському напрямку, але вже в грудні переведений до резерву. Надалі до кінця війни не займав високих посад, служив у штабі групи армій «F», Верховному головнокомандуванні сухопутних військ, Імперському міністерстві народної освіти та пропаганди.

Взятий у полон після завершення воєнних дій у Європі, але вже в 1947 році звільнений.

• Залізний хрест 2-го класу (9 вересня 1914)
• Медаль «За відвагу» (Гессен) (5 квітня 1915)
• Залізний хрест 1-го класу (16 вересня 1915)
• Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами (29 квітня 1917)
• Військова медаль (Османська імперія) (5 вересня 1917)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (14 квітня 1918)
• Ганзейський Хрест (Гамбург) (17 квітня 1918)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (30 травня 1918)
• Хрест «За військові заслуги» (Ліппе) (17 вересня 1918)
• Почесний військовий хрест за героїчний вчинок (5 листопада 1918)
• Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний командорський хрест (30 серпня 1934)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (19 лютого 1935)
• Хрест Заслуг Білої гвардії (Фінляндія) (24 вересня 1936)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (20 травня 1940)
  • 1-го класу (6 червня 1940)
• Лицарський хрест Залізного хреста (29 вересня 1940)
• Німецький хрест в золоті (15 липня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (20 липня 1942)

• Максиміліан Фреттер-Піко
• Гюнтер Блюментрітт
• Отто Велер
• Фрідріх Госсбах
• Вальтер Шрот
• Едвін фон Роткірх унд Трах

• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
• Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
• Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921—1945, Band 2: v. Blanckensee-v. Czettritz und Neuhauß, Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2424-7, S. 443—445.
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1925, S. 147

• Clößner, Erich-Heinrich. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 11 лютого 2019. (нім.)
• General der Infanterie Erich-Heinrich Clößner. на oocities.org. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 11 лютого 2019. (англ.)
• Clößner, Erich [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] — нагороди генерала від інфантерії Клосснера(англ.)
• Erich Clößner [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.]

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: генерал-лейтенант Крістіан Гансен	командир 25-ї піхотної дивізії 15 жовтня 1939 — 15 листопада 1940	Наступник: перетворена на 25-ту моторизовану дивізію
Попередник: сформована з 25-ї піхотної дивізії	командир 25-ї моторизованої дивізії 15 листопада 1940 — 15 січня 1942	Наступник: генерал-майор Зігфрід Генріці
Попередник: генерал від інфантерії Вальтер Фішер фон Вайкершталь	командир LIII армійського корпусу 15 січня 1942 — 11 квітня 1943	Наступник: генерал від інфантерії Фрідріх Голльвіцер
Попередник: генерал-полковник Рудольф Шмідт	командувач 2-ї танкової армії 11 квітня — 6 серпня 1943	Наступник: генерал-полковник Вальтер Модель
Попередник: генерал від інфантерії Ганс Шмідт	командир IX армійського корпусу 15 жовтня — 3 грудня 1943	Наступник: генерал артилерії Рольф Вутманн