Жеймо Яніна Болеславівна

Жеймо Яніна Болеславівна
Janina Żejmo
Ім'я при народженні	Яніна Болеславівна Жеймо
Дата народження	16 (29) травня 1909
Місце народження	Вовковиськ, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Дата смерті	29 грудня 1987(1987-12-29)[1] (78 років)
Місце смерті	Варшава, Польська Народна Республіка
Поховання	Востряковський цвинтар
Громадянство	Російська імперія → →  СРСР
Alma mater	Factory of the Eccentric Actord (1929)
Професія	акторка
Кар'єра	1925—1957
Заклад	Ленфільм і Державний театр кіноактора
Нагороди
IMDb	ID 0955567
Жеймо Яніна Болеславівна у Вікісховищі

Яніна Болеславівна Жеймо (пол. Janina Żejmo; нар. 29 травня 1909, Вовковиськ — пом. 29 грудня 1987, Варшава) — радянська кіноактриса.

Народилася 1909 року в місті Вовковиськ (тепер Гродненська область, Білорусь) у родині циркових артистів. Її батько Юзеф Болеслав Жеймо (помер 1923^[2]) був поляком, мати — росіянкою. З трирічного віку виступала в цирку — наїзницею, гімнасткою, балериною і музичним ексцентриком. У 1925—1927 роках працювала на естраді.

Знімалася в кіно з 1925 року. Закінчила майстерню ФЕКС у Ленінграді (1929).

Актриса кіностудії «Ленфільм». Популярність принесли фільми «Розбудіть Оленку» (1934), «Подруги» (1935) і «Вороги» (1938). У 1939 році отримала орден «Знак Пошани».

Під час німецько-радянської війни перебувала в блокадному Ленінграді.

З 1949 по 1956 роки — актриса Театру-студії кіноактора.

В 1957 році з третім чоловіком, польським режисером Леоном Жанно, виїхала до Польщі. З 1957 року мешкала головним чином у Варшаві, часто бувала в Радянському Союзі. У 1980-х році переїхала до Москви, жила на вулиці Лєскова, будинок 21.

Померла 29 грудня 1987 року у Варшаві, труну з тілом привезли до Москви. Похована Яніна Болеславівна, згідно із заповітом, на Востряковському кладовищі (98-ма ділянка).

Широку популярність актрисі принесла роль Попелюшки в післявоєнному однойменному фільмі Надії Кошеверової.

Актриса вирізнялася крихкою дівоцькою статурою, вона була нижчою 148 см, розмір ноги 31^[3]. До 40 років Яніна була схожа на юну дівчину. Це визначало її амплуа травесті:

 — Моя зовнішність — структура обличчя, маленький зріст — визначили амплуа: все життя я грала дівчат-підлітків. Був успіх, дуже великий… Коли я грала Попелюшку, мені було 37 років, а героїня була ровесницею моєї доньки.

— Янина Жеймо. Из интервью^[4].

Лавочку, на яку мініатюрна Яніна ставала в радіостудії, щоб дістати до мікрофона, називали «жеймовочка».

Микола Олейников з Євгеном Шварцем на ювілеї Яніни Болеславівни в 1934 році склали жартівливий вірш, який починався так:

Від Нью-Йорка і до Клину

На вустах у всіх клеймо

Під назвою Яніна

Болеславовна Жеймо.

• Перший чоловік — Андрій Кострічкін (1901—1973), актор. Розлучилися в 1932 році^[2].
  • Донька Яніна Андріївна Кострічкіна, працювала перекладачем до російськомовних версій дубльованих фільмів.
    • Внучка Яніна Євгенівна Кострічкіна, працювала перекладачкою разом з матір'ю.
      • Правнуки: Яніна Леонідівна Кострічкіна, музикант;Анатолій Миколайович Костричкін, актор Театру музики та поезії під керівництвом Олени Камбурової, актор і режисер дубляжу; Олександр Леонідович Кострічкін, кінознавець і актор дубляжу.
• Другий чоловік — Йосип Хейфиц (1905—1995), кінорежисер.
  • Син Юлій Йосипович Жеймо (до 16 років — Хейфиц), польський кінооператор.
    • Онуки Петро і Павло.
• Третій чоловік — Леон Жанно^[pl] (1908—1997; польськ. Leon Jeannot), кінорежисер.

• Орден «Знак Пошани» (01.20.1939) — за виконання ролі Асі у фільмі «Подруги» (1935) і ролі Наді у фільмі «Вороги» (1938)

• 1925 — Мішки проти Юденича — хлопчисько (епізод)
• 1926 — Чортове колесо — дівчина зі шпани
• 1926 — Шинель — підручна кравця
• 1926 — Братик — дівчинка з гаража
• 1927 — С. В. Д. — циркова наїзниця
• 1927 — Чужий піджак — Гулька
• 1929 — Блакитний експрес — китайська дівчина^[5]
• 1929 — Новий Вавилон — Тереза
• 1929 — Дорога у світ — героїня в дитинстві
• 1930 — Двадцять два нещастя — Манька
• 1931 — Одна — Маленька вчителька
• 1931 — Людина з в'язниці — судомийка
• 1932 — Шукаю протекції — студентка
• 1933 — Моя Батьківщина — Оля
• 1934 — Пісня про щастя — Анук
• 1934 — Розбудіть Оленку — Оленка
• 1935 — Гарячі днинки — Кіка
• 1935 — Подруги — Ася
• 1936 — Оленка і виноград — Оленка
• 1938 — Вороги — Надя
• 1939 — Йшов солдат з фронту — Фроська
• 1939 — Лікар Калюжний — Ольга
• 1941 — Пригоди Корзинкіної — Корзинкіна, квитковий касир вокзалу
• 1942 — Бойова кінозбірка № 12 — Танька (друга новела — «Ванька»)
• 1942 — Білоруські новели (перша новела — «Бджілка») — Бджілка
• 1943 — Два бійці — медсестра
• 1943 — Березень-квітень — Катя Веселова
• 1943 — Ми з Уралу — Віра
• 1943 — Юний Фріц — Гертруда, дівчинка, яка потрапила до гестапо
• 1947 — Попелюшка — Попелюшка
• 1954 — Двоє друзів — мати Кості Шишкіна

• 1957 — Снігова королева — Герда

• 1948 — Біля стін Малапаги
• 1952 — Рим, 11 годин
• 1953 — Жюльетта
• 1954 — Тато, мама, служниця і я — Катрін Лізере (Ніколь Курсель)
• 1966 — Велика прогулянка — Господиня готелю

• Козинцев Г. М. Янина Жеймо // Искусство кино. 1937 № 4.
• Юткевич С. Янина Жеймо // Кино. 1937. 11 августа.
• Лучанский М. Янина Жеймо. М.: Госкиноиздат, 1939. — 52 с., фото. (Серия «Мастера киноискусства»)
• Павлова М. Янина Жеймо. М.: Искусство, 1980. — 121 с., илл.
• Трауберг Л. З. Янина Жеймо. М.: Киноцентр, 1990. — 34 с.
• Тарантул Ю. Золушка, ваш выход // Первое сентября, 2000, № 29.

• Янина Жеймо. Длинный путь от барабанщицы в цирке до Золушки в кино. — М. : Альпина нон-фикшн, 2020. — 280 с. — ISBN 978-5-00139-191-3.