Женченко Віктор Васильович

Віктор Женченко
Основна інформація
Дата народження	11 жовтня 1936(1936-10-11)
Місце народження	с.Оболонь, Семенівський район, Полтавська область, УРСР
Дата смерті	28 жовтня 2021(2021-10-28) (85 років)
Місце смерті	Київ
Причина смерті	коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)
Громадянство	Україна
Національність	українець
Професія	співак
Співацький голос	бас
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди	.
Премії	«Літературна премія імені Андрія Малишка»

Ві́ктор Васи́льович Же́нченко (11 жовтня 1936, с. Оболонь Семенівський район, Полтавська область — 28 жовтня 2021, м. Київ) — український співак (бас), поет та перекладач. Виконавець пісень, романсів, арій українських та чужоземних композиторів. Член Національної спілки письменників України (з 1975), Заслужений артист України, Заслужений діяч мистецтв України. Працював в Українському фонді культури.

Віктор Женченко народився 11 жовтня 1936 року в с. Оболонь на Полтавщині в родині педагогів. Під час німецько-радянської війни втратив батьків. З 1943 року його виховували в Хорольському дитячому будинку. Закінчив Харківську державну консерваторію.

Помер від ускладнень COVID-19.

Зовнішні відеофайли
	Віктор Женченко — Громадянин і митець. ДТРК «Культура», 2009 р
	СВІТ ОСОБИСТОСТІ. Віктор Женченко.
	Віктор Женченко. Сніг на зеленому листі
	Віктор Женченко. Ти не ховай своїх очей
	Віктор Женченко. «Мені однаково»

Працював у Донецькому театрі опери та балету (1960—1962), Ташкентському театрі опери та балету ім. Алішера Навої (1962—1965), з 1965 року — соліст Київської державної філармонії. Заслужений артист Української РСР.

Виконував партії:

• Виборний («Наталка Полтавка» Миколи Лисенка);
• Мефістофель («Фауст» Шарля Ґуно);
• Кончак, Галицький («Князь Ігор» Олександра Бородіна);
• Сальєрі («Моцарт і Сальєрі» Миколи Римського-Корсакова);
• Гремін («Євгеній Онєгін» Петра Чайковського).

• «Струна» (1971);
• «Батькова скрипка» (1974);
• «Сонячний бік вулиці» (1980);
• «У сяйві тополиних грацій» (1983);
• «Яринчин віночок» (1984);
• «Поезії» (1986);
• «Зневаж свій страх» (1997);
• «Зорова поезія» (2000);
• «Спрага на двох» (2001);
• «Живу» (2006).

Перекладав з казахської, узбецької; окремі переклади з татарської, білоруської, московської, азербайджанської, латвійської та інших мов. Упорядник та перекладач антології хорватської поезії «У цей страшний час» (1996).

З узбецької

• «Пісні Узбекистану» (1972);
• «Повісті» X. Назіра (1975);
• «Пригоди Турткоза» С. Анарбаєва (1984);
• окремі твори Зульфії, Сайяра, М. Бабаєва, Е. Вахідова, А. Ібодінова, Л. Махмудова.

З казахської

• «Удвох із батьком» К. Найманбаєва (1983).

• Заслужений артист Української РСР
• Почесне звання Заслужений діяч мистецтв України (1997)^[1]
• Лауреат літературної премії імені Андрія Малишка часопису «Дніпро»^[2].
• Кавалер орденів Святого Рівноапостольного Князя Володимира Великого, Святого Архистратига Михаїла.

Син — Ігор (нар. 1962), художник книги, маляр краєвидів, дизайнер, видавець, викладач. Член Національної спілки художників України, голова правління Київської спілки художників книги. Очолює видавництво «Жнець», викладає дизайн в Інституті журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка.^[3] Донька Ярина — провідна орудуща з міжнародного туризму, син Василь — співробітник поліції; двоє онуків — Євгеній та Станіслав.

Невістка — Марина, редактор, педагог, доцент Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Головний редактор київського видавництва «Жнець».

• Женченко Віктор Васильович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 81.
• Віктор Женченко коротенька біографія
• «Я тримаюсь на музиці, поезії і друзях» [Архівовано 16 березня 2017 у Wayback Machine.]
• Два крила творчості Віктора Женченка^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Сергій Шевченко. Віктор Женченко: диво наприкінці життя. vectornews.net. 27 грудня 2021. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.