Жилкіна Людмила Іванівна
Людмила Іванівна Жи́лкіна (нар. 29 січня 1928, Божедарівка, Криничанський район, Дніпропетровська область — пом. 7 лютого 2006, Київ) — українська співачка (ліричне сопрано), солістка Львівського театру опери та балету ім. І. Франка, педагог, доцент кафедри співу Львівської консерваторії, автор методичних рекомендацій. Заслужена артистка УРСР (1967). Лауреатка 1-го Республіканського конкурсу вокалістів ім. М. Лисенка (Київ, 1962). Біографія і сім'яНародилася у родині службовця Івана Іларіоновича Жилкіна. Мати — Олена Володимирівна (уроджена Золотарьова). Після Другої світової війни родина проживала у Дрогобичі. Навчалася у Дрогобицькому музичному училищі, Львівській консерваторії (1947–1952) у класі Л. О. Улуханової. У 1953–78 — солістка Львівського театру опери та балету. Багато років суміщувала роботу в театрі й консерваторії, з 1967 року працювала одночасно і солісткою опери й викладачкою вокалу та курсу основ вокальної методики у Львівській консерваторії. Багато гастролювала з театром та у концертних бригадах, їй аплодували глядачі багатьох міст України, колишнього СРСР, Польщі та Німеччини. Після 1978 року працювала викладачем, а з 1982 року — доцентом Львівської консерваторії. З 1990 проживала у місті Києві. Чоловік — Івченко Роман Миколайович (05.05.1912 — 19.12.1985), за освітою співак (тенор), у 50-ті роки працював у Львові директором державної хорової капели «Трембіта», викладав у культпросвітучилищі, на громадських засадах опікувався організацією художньої самодіяльності. Син — Івченко Олег Миколайович (1955—2015) — український економіст і громадський діяч, за першою освітою скрипаль (учень Б. Которовича). Голова громадської організації «Конгрес приватних роботодавців», заслужений економіст України (2004). Творчість і репертуарВолоділа голосом широкого діапазону, однаково сильним в усіх регістрах, красивого тембру з бездоганною інтонацією, мала високий рівень вокальної культури й глибоке розуміння творчих завдань, що давало можливість виконувати найрізноманітніший вокальний репертуар. Мала яскраві й виразні сценічні дані. Нею створено галерею блискучих і незабутніх образів. У репертуарі Л. І. Жилкіної 60 ролей з 53 опер. Перелік складено за хронологією (у дужках зазначено рік першого виконання ролі співачкою).
Педагогічна діяльністьУ педагогічній роботі вокаліста Людмила Жилкіна вважала головними два принципи: обережність та уважність педагога до особистості/психіки/фізіології/підготовленості співака-початківця та бережливе ставлення до голосового апарату співака-початківця. У методичних розробках Жилкіної міститься низка порад з питань виявлення та подолання вокальних дефектів у молодих співаків, освітлено проблеми співацького дихання, принципи кантиленного співу, вправи для напрацювання стабільних верхніх нот тощо. Педагог наголошувала на необхідності витримування особливого співацького режиму, що забезпечував би довголіття голосу, необхідність постійного контролю за станом голосового апарату співака і з боку педагога і досвідченого фоніатра. Надзвичайно важливими вважала при відборі абітурієнтів не тільки показники наявності голосу і музикальності, а і нервово-психічний склад майбутнього артиста, фізичне здоров'я та рівень загальної культури. Серед її учнів: Ольга Басистюк, Наталія Безкоровайна, Наталія Маліманова, Надія Яцюк, Марія Іздепська-Новінська та ін. Звукозаписи
У виконанні Л. І. Жилкіної записано також українську народну пісню «Ой співаночки мої» і романс Штогаренка «Ой одна я одна». Методичні праці Л. І. Жилкіної
Література
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
